Відповідь:
Він крутнувся на нозі - отже, йому було весело. Він побіг гратися - отже, він не відчував ніякого суму. Він забрав Федькового чижика, який йому фактично не був потрібний, якого він все ж таки не виграв, тому що другий раз Федько став на лід не для того, щоб перейти через річку, а для того, щоб врятувати Толика. Він зміг вимагати цього злощасного чижика у матері, яка тільки що втратила свого єдиного сина. На мій погляд, це підло.
Пояснення:
цитата "Коли Федькова труна сховались за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька".
Скрудж - головний герой повісті Чарльза Діккенса "Різдвяна пісня в прозі".
"Очі в нього почервоніли, губи посиніли, а щоки зморшились". Навіть у вигляді, було видно його поганий характер.
Скрудж був жорстоким тому, що не поважав людей, а себе вважав найкращим. Бобу платив зовсім малу платню, знаючи, що його син має тяжку хворобу, і це підкреслює його байдужість.
Після того, як до нього завітали всі три духи, він став добрим, щедрим і співчутливим: налагодив стосунки з племінником, допоміг сину Боба, почав робити людям добро і святкувати Різдво.
Скрудж навчив мене мінятися в добру сторону, робити людям добро.
Объяснение:
людини, щоб врятувати цілий світ,
цілу націю.
Остап Вишня.
Доля карбувала його життя у формах трагічних. Виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного ... Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. Мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. Разом з усією Росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. І яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! А він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.
Поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. Він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».
Вимучений фізично, та не зламлений морально, Шевченко навіть після заслання не зрікається України, продовжуючи писати.
Існують закиди на те, що Шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :
Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася творить.
Про Шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.
Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.
Для мене Шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї України !