На мою думку Климко - дуже гарний хлопчик, тому що в такий ще малий вік на нього звалився тягар дорослого життя. У тяжкий воєнний час він, хоч і залишився сиротою та пережив біль, страждання, голод у той період, коли опинився без даху над головою у холодній та брудній ваговій шахті, але він знайшов сили не тільки влаштувати своє житя, а й до ншим. Як дорослий, Климко узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленькудоньку - Олю. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів босоніж, постій но наражаючись на небезпеку. Добрі люди пропонували залишитися в ниих, але Климко знав, що його чекають. І незважаючи на всі перешкоди, які траплялися на його шляху, він виконав свій обов'язок до кінця. І що сраді головне - у ньому збереглись: чуйність, доброта і взаємодо Його історія вчить доброті, людяності та вмінню долати життєві труднощі. Тому я пишаюсь (ся) твоєю наполегливістю і відповідальністю.
На мою думку Климко - дуже гарний хлопчик, тому що в такий ще малий вік на нього звалився тягар дорослого життя. У тяжкий воєнний час він, хоч і залишився сиротою та пережив біль, страждання, голод у той період, коли опинився без даху над головою у холодній та брудній ваговій шахті, але він знайшов сили не тільки влаштувати своє житя, а й до ншим. Як дорослий, Климко узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленькудоньку - Олю. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів босоніж, постій но наражаючись на небезпеку. Добрі люди пропонували залишитися в ниих, але Климко знав, що його чекають. І незважаючи на всі перешкоди, які траплялися на його шляху, він виконав свій обов'язок до кінця. І що сраді головне - у ньому збереглись: чуйність, доброта і взаємодо Його історія вчить доброті, людяності та вмінню долати життєві труднощі. Тому я пишаюсь (ся) твоєю наполегливістю і відповідальністю.
В цьому творі яскраво описано дружбу між головними героями - Явою та Павлушею.Спочатку хлопці не товаришували.Але в ситуації на баштані Ява проявив свої дружні якості.Коли всі хлопці покинули замурованого в кавунах Павлушу,Іван(справже ім`я Яви) прийшов йому на до вони разом втекли від діда Салимона.
Одного разу,як хлопці прибули до Києва Павлуша зауважив ;"...радість,якої не можна розділити з найліпшим другом, - то не повна радість".
Павлуша та Ява разом знаходили вихід з різних ситуацій,підтримували й допомагали одне одному,як і личить справжнім друзям.Вони вигадували різні "штуки-викаблуки"не через свій злий характер,а заради їхньої слави ;" - Треба,щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку,як радіо на травневі свята", - казав Ява.
В цій повісті наводиться багато прикладів спражньої дружби,що вимірюється взаємодо та порозумінням. "Заради дружби люди йдуть на тортури,сідають у тюрму,життя віддають...", - казав Павлуша.