Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
ГЕ́ТЬМАН Володимир Петрович (10. 06. 1921, с. Маяки, нині Біляїв. р-ну Одес. обл. – 11. 03. 2003, Одеса) – поет. Чл. НСПУ (1952). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Одес. ун-т (1951). Учителював. 1954–67 – ред. вид-ва «Маяк» в Одесі. Дебютував як поет 1948. Основа багатьох ранніх віршів – враження від перебування у нім. концтаборах. Творам Г. властиві ліричність, мальовничі образні структури, перегук з фольклор. мотивами. Поет утверджував предковічність укр. державниц. ідеї, славив героїку нац.-визв. змагань свого народу. Окремі твори Г. перекладено рос., білорус., казах., узбец., євр. мовами. віршТи несись, мій спів, з мольбою, В небо відлітай. І на тихую розмову Вийди, мила в гай. А в гаю гримить, стихає Пісня солов’я, Тож він милу викликає, Молить, як і я.
Шановний козак Швайко, Я пишу вам цього листа, щоб висловити свою пошану вам - розумному, невловимому та відчайдушному козацькому розвіднику. Коли я прочитав про вас в книзі Володимира Рутківського "Джури козака Швайки", я був дуже вражений вашою сміливістю, мужністю та рішучістю. Ви - справжній лицар та патріот, який любить рідну землю та захищає її від ворогів. Я з задоволенням читав про ваші пригоди, а також про пригоди Грицика і Санька. Я намагаюся наслідувати вашому прикладу - намагаюся бути сміливим, добре вчитися, щоб багато знати, і займаюся спортом, щоб стати сильним. Я хочу побажати вам успіхів у вашій благородній справі - захисті рідної землі. Я дуже захоплююся історією козацтва і вважаю вас гарним прикладом того, яким повинен бути справжній казак. Саме такі люди як ви споконвік захищали мирних жителів нашої землі від численних ворогів.
Відповідь:
Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Пояснення: