Відповідь:
1. Події на початку оповідання відбуваються у сел вка
2. Козаки в цьому оповіданні воювали проти татар.
3. В полон взяли сина кримського хана Девлет-гірея Ібрагіма – Мустафу.
4. Діда Андрія зарубали, батька Степана і сестру Ганусю взяли у полон, а матір Палажку зарізали
5. Щоб взволити Ганусю потрібно було їхати в Крим.
6. Харциз Карим обікрав Павлуся ще й продав його татарам
7. Козаки впізнавши коня і сідло Павлуся судили його за зрадництво і відтяли йому голову
8. Павлусь сподобався татарам своєї веселою вдачею, понятливістю і тим, як швидко він вивчив татар-ську мову.
9. Щоб залишитися у татар Павлусь повинен був відмовитися від християнської віри (збусурманитись)
10. Татарин Сулейман купив Павлуся як подарунок для свого сина Мустафи
11. Вибили Павлуся (але чи дротянками чітко не вказано), за тещо він занадто зухвало відповдав своєму господарю, відмовився прийняти іншу віру і інше імʼя, а також не приховував того, що він ладен в будь-який момент втекти. А до покарати дротянками (правда, цього не встигли зробити) Павлуся наказав знову ж таки його господар Мустафа, за те, що Павлусь таки утік. Покарання передбачало 100 ударів, але так як Павлусь сам добровільно вернувся, то 100 ударів замінили на 20 ударів дротянками.
12. Остап Швидкий опікувався Павлусем, підказував як себе вести, що можнаа говорити, а що ні, пошкодував його, коли Павлуся наказали вибити, змастив його рани ліками.
13. Єдиним сином Дівлет-гірея Ібрагіма був Мустафа-ага, саме під його керівництвом татари напали на вку. Павлусь сказав, що дише його сестра може знати, куди подівся син Ібрагіма, але її забрали у полон татари, а тому її потрібно знайти.
14. Полоненого Мустафу тримали у лубенського полковника
15. Павлусь і Гануся у полоні в Криму згадували зимове свято Різдво.
16. Дівлет-гірей за порятунок єдиного сина обіцяв дарувати Павлусеві і його сестрі Ганусі свободу, а також на прохання Павлуся пообіцяв йому викупити з неволі Остапа Швидкого і до м добратися в Україну .
Пояснення:
1. Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. За його словами, він пам’ятав все, що почув і побачив, чи не з моменту народження.
2. Бредбері не користувався комп’ютером, а свої тексти набирав старою друкарською машинкою.
3.У сім’ї Бредбері існувала легенда, що прабабуся письменника Мері Бредбері була спалена в ході сумнозвісного процесу над Салемськими відьмами. Цей факт не є достовірно підтвердженим, проте Рей вірив в нього.
4. Бредбері за кермо автомобіля жодного разу не сідав.
5.Коли Рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в Америці лютувала Велика депресія. Хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. Справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку.
Відповідь:
Пояснення:Караюсь, мучусь, але не каюсь — життєве кредо Тараса Шевченка, поета, людини, революціонера-демократа
"Караюсь, мучусь, але не каюсь" — під цими словами може підписатися кожна мужня людина альтруїстичних переконань, яка здатна на боротьбу і муки в ім'я щастя для всіх.
І така стійкість, мужність, принциповість не дається людині з народженням. Все це виховується і гартується протягом життя. Яскравим прикладом формування такого життєвого кредо є доля і життя Т. Г. Шевченка.
Жорстоко знущалася над ним мачуха, але малий Тарас не став покірною овечкою. Садизм дяка-вчителя не відбив у нього охоти до навчання:
У того ж таки дяка
гарненько вкраду п'ятака...
...Куплю паперу аркуш, і зроблю
маленьку книжечку; листками
та візерунками з квітками
кругом листочки обведу
і списую Сковороду.
Інший дяк, хіромант, глянувши на ліву долоню хлопця, заявив, що художника з нього ніколи не буде. Гірко було Тарасові це чути, але не відступився — шукав іншого вчителя. Тяжко карався (і стусанів за-знав, і різок) козачок пана Енгельгардта за те, що змальовував картини, які висіли у панських покоях. Але знову ж таки не каявся. Потім потрапив Тарас у науку до Ширяєва. І тут — виснажлива робота, брутальність господаря. Не кається молодий художник — білими ночами змальовує статуї у Літньому саду.
І в особистому житті не щастило юнакові: загинула, занапащена паном-офіцером, його подруга дитячих років, його перша любов Оксаночка, відібрали у нього іншу дівчину, до якої відчув тепло в душі, покоївку гликеру. Але і тут не каявся.
Дивіться також
Реферати про життя та творчість Тараса Шевченка
Дайте визначення обрамлення. В якому з віршів Т. Шевченко використав цей прийом? (та інші запитання)
Біографія Тараса Шевченка
Купить Светодиодная гирлянда СolorWay с прищепками для фото 40 LED/4.2 м (CW-LCP-40L42B)399 грнКупить Светодиодная гирлянда СolorWay с прищепками для фото 20 LED/3 м (CW-LCP-20L30B)275 грнКупить HP (Hewlett Packard) Мышь HP 200 Wireless Black349 грнКупить Мясорубка MOULINEX ME442TD2999 грн
Отож протягом всього життя гартувалася у ньому оця здатність каратись, мучитись, але не каятися, не відступати, не йти на компроміси. Таким він був як людина, таким став і як письменник, художник, революціонер-демократ.
1844 року у поемі "Сон" Шевченко дошкульно висміяв царів і царизм.
Цариця у цьому творі "мов опеньок засушений, тонка, довгонога", цар — опухлий від похмілля, "аж посинів", як ведмідь, що виповзає з барлогу і починає мордобій тощо. До речі, на мордобої тримається, на його думку, увесь царизм. Через рік Шевченко пише другу велику сатиричну поему — "Кавказ", де Росія постає "тюрмою народів", а Прометей — філософським образом, що закликав народ до активної дії і до віри у перемогу над самодержавством.
Все сильніше і відвертіше звучить у його творах протест проти існуючого ладу. Але одна лише творчість не задовільняє Шевченкову потребу у боротьбі проти ненависного устрою, він все активніше долучається до політичної революційної діяльності. 1846 року Шевченко вступає до таємного Кирило-Мефодієвського товариства.
За це поет був засланий в Оренбурзькі степи, у каторжну солдатчи ну, але і тут він мріє "потримати в руках святопомазану чуприну" і проголошує:
Бодай кати їх постинали
Отих царів — катів людських!"
(Поема "Царі")
Саме у засланні Шевченко обирає за гасло ці слова — "караюсь, мучусь, але не каюсь".
Ще 1845 року в "Заповіті" Шевченко закликав кайдани порвати і "вражою злою кров'ю волю окропити", а 1859 року одразу після повернення із заслання він пише:
...громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить
Хиренну волю.
("Я не нездужаю...")
Тоді ж він пише "Ісаія. Глава 35", сповнену оптимізму поезію, де докладно змальовуються мрії поета про те, якою має стати Україна, за яку саме її долю треба боротися — за країну, в якій не буде ні поневолення, ні національного гноблення, ні знущання над людьми.
Хіба така мрія була не вартою жертв?
Отже, щойно звільнений, хворий і зовсім старий у свої 43 роки поет і борець Шевченко не каявся, не корився, не зламався, бо карався і мучився, щоб здобути ліпшу долю для інших — не лише для себе — і не розкаявся в цьому до останнього подиху. Тому і безсмертний він. таких людей не забувають.