1.М. Ю. Лермонтов народився:
д) в Москві
2.В який навчальний заклад надійшов М. Ю. Лермонтов в 1831 г.?
а) в Школу гвардійських прапорщиків і кавалерійських юнкерів в Петербурзі
3.Какое твір зробило ім'я М. Ю. Лермонтова знаменитим?
г) «Смерть поета»
4.Назовите основний мотив у творчості М. Ю. Лермонтова.
б) свобода
в) самотність
5.Какая характеристика суспільного життя найбільш точно передає особливості часу формування Лермонтова - поета?
г) спад соціальної активності і зростання песимізму в суспільних настроях після розгрому повстання 14 грудня 1825 р
6. У поезії М. А. Лермонтова втілилися принципи:
б) реалізму і романтизму
7. Парус в однойменному вірші М. Ю. Лермонтова - це ...
б) символ самотньої, яка жадає бур особистості
г) символ нескінченного руху в світі
8. Вірш «Бородіно» було написано М. Ю. Лермонтова до:
в) 25 - річного ювілею битви
9. У вірші «Кинджал» М. Ю. Лермонтов використовує образ кинджала, який символізує поетичний дар. В якому ще вірші виникає той же образ - символ?
г) «Поет»
10. Головною філософською проблемою поеми «Мцирі» є проблема:
в) сенсу життя
11. Мцирі тікає з монастиря:
в) під час богослужіння, коли всі знаходяться в церкві
12. Хто є героєм свого часу в романі М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»?
г) Печорін
13. Печоріна звали:
б) Григорій Олександрович
14. Назвіть ім'я критика, що дав таку оцінку Печоріна.
Ця людина не байдуже, не апатичного несе своє страждання: скажено ганяється він за життям, шукаючи її в усіх напрямках; гірко звинувачує він себе в своїх помилках.
а) Н. А. Добролюбов
15. Хто розповідає історію Бели?
г) Максим Максимович
16. Кому з героїв роману «Герой нашого часу» В. Г. Бєлінський дав наступну характеристику:
Цей тип старого кавказького служаки, загартованого в небезпеки, трудах і битвах, якого особа так само засмагло і суворо, як манери грубі, але у якого чудова душа, золоте серце.
в) Максим Максимович
17. Як склалася доля Бели?
г) вона померла
18. Чому «дружини місцевої влади менш звертали увагу на мундир, вони звикли на Кавказі зустрічати під нумерованій ґудзиком палке серце палке і під білим кашкетом освічений розум»?
б) серед солдатів нерідко можна було зустріти розжалуваних декабристів
19. Яка з частин роману «Герой нашого часу» є центральною і надає твору характер психологічного роману?
г) «Княжна Мері»
д) «Максим Максимович»
20. Тема «маленької людини» розкривається в романі в образі:
в) Максим Максимович
Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку він навчався в Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він надрукував перший вірш "Не журись, дівчино".
У 1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета.
М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", в редакції журналу "Життє і слово", де вів рубрику "Вісті з Росії". Допомагав І. Франкові у виданні газети "Громадський голос" і "Радикал", деякий час був неофіційним редактором журналу "Зоря". З 1897р. був актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У "Літературно-науковому віснику" опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, "який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур".
У1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911−1917 pp. видав збірки поезій "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), "Євшан-зілля" (1917).
Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.
У 1921 р. у Варшаві видав збірку "За Україну!", невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою діяльністю.
Объяснение:
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.