Говорюща риба з казки Емми Андрієвської мала добре серце, але була “соромом родини”, бо не мовчала як інші. Тому її вигнали з риб’ячої громади. Але героїня привітна, щира, добра, вірна, готова до іншим. Надмірка балакучість є її недоліком, навіть якщо не було співрозмовника, то вона говорила сама з собою. Рибі пощастило, коли вона зустріла рибалку. Вони почали товаришувати. На жаль, через свою довірливість говорюща риба загинула на
сковорці дружини рибалки. Рибалка був невдахою: йому не щастило з уловом, дружина постійно сварилася, докоряла чоловікові. Та говорюща риба розуміла чоловіка краще, ніж люди, і стала допомагати. Добрий рибалка не здивувався зустрічі з балакучою рибою, став їй другом. Він дослухався до порад риби і був щасливий приятелювати з нею.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/govoryushha-riba-geroyi/
1.«Вони застали на дворі коло груші колотнечу: Мотря лупила коцюбою Лаврінових дітей, Мелашка з бабою одгризались од Мотрі і неначе гавкали через тин».
2.«Ще груші не достояли, а Лаврінові діти кинулись на їх, як бджоли на мед. Мотря вибігла з коцюбою, побила дітей, ще й груші пооднімала. Мелашка розлютувалась за своїх дітей, як вовчиця, кинулась до Мотрі й трохи не здерла із неї очіпка»
3.«Балашова хата була мала й стара, вона розсунулась, випнула задвіркову стіну і ніби присіла на одпочинок, неначе стара баба»
4.«Кайдашиха обернулась, глянула на вогнене море в челюстях, вихопила з печі ринку і накрила її ганчіркою.
5.«Три молодиці вчепились до кочерги та до деркача, кричали, тяглись, сіпали ті причандали на всі боки»
6.«Жіночий крик, гострі жіночі голоси стривожили його, і він почав кричать через сон диким, чудним голосом. Йому приснилось, ніби в хату серед ночі вбігла коза з червоними очима, з вогнем у роті, освітила огнем хату, вхопила в передні лапи кочергу й почала поратись коло печі та все клацала до його червоними огняними зубами. Він хотів підвести руку та перехреститься, але руки стали неначе залізні»
7.«Кайдашиха помила по лікті руки й кинулась з злістю на діжу, як на свого ворога. Тісто в діжі аж запищало і неначе заплямкало губами під її руками».
8.«Молодиці перебрали язиком усіх дівчат на селі, пересудили багатих і бідних...»
9.«По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на голові. Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку затягай».
10.«Кайдашиха все гукала на Мотрю, а Мотря ніколи не замовчувала свекрусі».