ответ:Твір "Гер переможений" мене надзвичайно вразив,особливо сам сюжет. Я сам(а) відчула на собі ті втрати та сльози. Перш за все цей твір розповідає нам про життя під час війни та про любов, а саме Фрадріха до своїх діточок. В творі розповідається про відбудову зруйнованого міста німцями та відносини між німцями та Фрідріхом. Сюжет твору для мене став хвилюючим, але мені не сподобався той кінець:"Одного ранку його знайшли під стіною барка,де він стояв спиною до людей,понуривши голову". Це новела і саме тому така несподівана кінцівка. Мені здається що Любов Пономаренко не дарма написала такий твір, вона хотіла до нас донести,що ми не повинні бути байдужими та те,що не повинні скаржитися на життя,адже раніше воно було ще гіршим.
Объяснение: думаю сто
Я - творча та романтична людина, що з усіх куточків навколишнього середовища шукає неперевершену красу, тож природа, кажучи щиро, - пряме джерело мого натхнення. Я всією душею люблю гати за змінами живого світу та щоразу закохуватись у неповторну нинішню мить. Отже, незвичайність кожного сезону також звертає на себе мою увагу та залишає на моєму палкому серці сяйливі сліди.
Наймальовничішою порою року мені здається осінь, вбрана у гарячі кольори. Мене зачаровують її незрівнянні пісні, що створюються останніми голосами пташок, грайливим шурхотом сонного листячка, дзвінким завиванням непосидючого вітру, гуркотливим танцем меланхолійного дощу... Погляд розпливається у безмежному океані червоних, багряних, помаранчевих, жовтих хвиль, що здіймаються купою листя, потемнілої кори самотніх дерев і мокрого асфальту, ніби оздобленого колами калюж. Йдучи дорогою додому, тебе наче підхоплює подих природи й відносить у зовсім інший, чудовий світ, привабливий своєю насиченістю та приємним забуттям. Саме за це я і люблю осінь, саме це її відрізняє від інших періодів у моїх очах.
Тема: поетичне оспівування яким має бути ставлення до рідної мови.
Головна думка: плекайте мову пильно й ненастанно (заклик не забувати рідну мову).
Художні засоби.
Епітети: пильно й ненастанно політь, гомоні морськім, пишний яр, сумне провалля, розумний садівник.
Уособлення: мова служить, живе, чистіша буде; океан співає.
Метафора: «плекайте мову», «не бійтесь заглядати у словник, … збирайте… овоч в Грінченка і Даля», «не майте гніву», «і любов, і гнів у тому гомоні морськім», «кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина», «словник: це пишний яр, а не сумне провалля».
Порівняння: «як парость виноградної лози, плекайте мову», «немає мудріших, ніж народ, учителів», «як океан співає — народ говорить», «збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч».
Повтори (тавтологія): «живе своїм живим життям», «це …».
Кількість строф: три.
Рими: лози – сльози, ненастанно – слухняно, вам – життям, співає – немає, гнів – учителів, перлина – людина, словник – садівник, провалля – Даля, порад – сад.
Мова – це особливий дар людини, адже птицю пізнають по пір'ю, а людину – по мові. Автор закликає не забувати рідну мову, не засмічувати поганими словами, послуговуватися нею в щоденному житті, збагачувати свій мовний запас. Мова також ідентифікує належність до певного народу.