Цей вірш - зразок патріотичної та громадянської лірики, крик душі людини, якій не байдуже, що станеться з її Батьківщиною. Вірш викриває усі темні сторони людської особистості, показує, до яких наслідків може привести жадібність, лицемірство та слабкість перед спокусою. Автор закликає читачів боротися, відстоювати своє право на спокійне життя у вільній суверенній державі, яку з усіх сил у нас намагаються відібрати. У вірші відчувається тривога, біль, слізне прохання про до та палка віра у перемогу.
Объяснение:
Звернімося до твору " Слово про похід Ігорев"
" ... Опівночі море заграло,
Мла іде стовпами-вихрами,
Ігореві-князю бог путь являє
Із землі Половецької
На землю Руську,
До отецького золотого престолу.
Погасла зоря вечорова,
Ігор спить, Ігор не спить,
Ігор мислю поле міряє
Од великого Дону
Та й до Дінця малого.
Овлур свиснув на коня за річкою:
Подає вістку князеві…
І нема вже князя Ігоря!
Стогне-гуде земля,
Шелестить трава,
Намети половецькі сколихнулися.
Втекти з полону князю Ігорю допоміг половець Овлур .