Птиця воду п’є, а з себе не випускає. Сам придивлявся, людей питав, і ніхто того не бачив. А чому воно так? Два ока і дзьоб - сказати б, як той рот і ніс, тільки стулені разом. Дві ноги, як у людини, а замість рук - крила. Або ще, приміром, яйця. З яйця вилуплюється птиця, ну й гадюка - вона теж кладе яйця. 1 з тих яєць вилуплюється мале гаддя. І черепаха так само. Птиця літає, а гадина плазує... Чому? Знову ж таки, як і птицю взяти - птиця птиці не рівня. Котора птиця є швидка, котора повільна, а котора й так собі. З вигляду начеб і птиця, а тільки й слави тієї, що крила - курка в дворі, приміром. За морями-океанами у вирії - вичитав якось у книзі, - де ніколи снігу не випадає і люди срамотою світять, голісінькі ходять (а самі ж чорні та банькаті!), так там птиця струсь водиться. Літати та птиця не може, бо, хоч у неї і є крила, та тії крила їй ні до чого. У неї все в ногах. Ноги довгі й цибаті. І біта через ті ноги струсь швидко. Отак, як кінь. Ну тільки й кінь не всякий за ним уженеться. Хіба що графський огир з економії, може, й наздогнав би. Бо птиця прудка. І на ній можна верхи їздити. А для чого тому струсеві крила й чого його за птицю мати, коли він не літа, - того в книзі не написано.Сам міркував довго, хотілося своїм розумом дійти, та так і не дійшов. Тільки спантеличився. Питався вчительки, питався, спросивши благословення, батюшки в неділю після служби Божої, а врядника побоявся спитати. І ніхто до пуття не пояснив.- Видишь, Артем, - всякие бьівают животньїе виды... В зоологии, например...Не втямив з перших слів і стояв вирячкувато, кліпаючи очима, щоб не образити вчительки. (Воно ж наука там у тій голові, тільки не добереш ї
Объяснение:
«Слово о полку Ігоровім» є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий . Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії. Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості. Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями : «Ірану на інший день криваві зорі світло повідають: Чорні хмари з моря йдуть, Хочуть прикрити чотири сонця, І в них тремтять сині блискавки. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!». Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку: «Ігор ратних до Дону веде! Вже біда його птахів скликає, І вовки погрозою виють по ярах , Клекотом орли на кості звірів звуть, Лисиці брешуть на червоні щити…». Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця . «Ярий тур Всеволод! Стоїш на обороні, Кидаєш на ратних стрілами , Гримиш по шолому мечем харалужним; Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом злотом посвічуючи, Там лежать нечестиві голови половецькі, Порубані гартованими шаблями шоломи аварські Від тебе, затятий тур Всеволод!». Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни. Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя. Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем. Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога». Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.