1. Він приїхав, щоб повідомити Череваню, що збирається у Київ до Якима Сомка.
2. Через те, що Брюховецього хочуть взяти за гетьмана, і через те, що Україна занепадає.
3. У Лесю Череванівну.
4. Не знаю
5. Вона злякалася Кирила Тура, який хотів її викрасти.
6. Якима Сомка та його друзів.
7. Тому що він зрозумів, що його Батьківщина скоро перейде у руки невірного.
8. Викрадає запорожець Кирило Тур, рятує Петро Шраменко - козак.
9. Міє Якимом Сомком та Іваном Мартиновичем Брюховецьким.
10. Тому що на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» — запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною»
11. Покарано було Сомка, а гетьманом став Брюховецький.
12. Петро пережив війну, Леся повернулася додому, потім вони зустрілися, і згодом стали парою.
У вірші “Доля” Т. Шевченко звертається до своєї долі, як до друга. Він вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та справедливим. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає “зерна неправди за собою”. І цей шлях — шлях до слави, до розуміння є в цьому світі й свого призначення. У вірші ми бачимо ліричного героя, який уже психологічно піднісся над лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою”. По-іншому дивиться він тепер і на власну нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою, оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в житті. В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і вагомих ідейних формулювань. В об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі монолог ліричного героя.
Позитивні риси : хоробрість, винахідливість, спритність, обережність, терплячість сть, мудрість.
Негативні риси: гордість, несправедливість, хвалькуватість, брехливість, лицемірство.