Напевно, брехня — складне поняття. Брехня вважається пороком. Але вона потрібна людям, інакше давно зникла б з лиця Землі.
Для мене брехня — це однозначно недобре діло. Адже, якщо людина бреше мені, то він хоче ввести мене в оману. Може бути, він хоче потім мене використовувати для своїх цілей. А може, він просто хоче посміятися над «дурником». Або бреше, не подумавши, щоб від нього відчепилися. У будь-якому випадку його брехня спочатку не припускає хороших мотивів щодо мене.
Не люблю людей, яким брехати так легко, «як в калюжу дути». А я таких людей знаю, з деякими навіть один час дружив. Але недовго. З ними можна спілкуватися, але не можна дружити, не можна заводити ніякі спільні справи. Інакше потрапиш в халепу.
Якщо людині часто брешуть, а сам він такий прийом не використовує, йому варто задуматися. Може, він сам веде себе так, що йому «підносять» всякий непотріб? Те ж саме можна сказати про народ і про уряді.
Я сам іноді брехав, але зараз намагаюся робити це якомога менше. Просто є такі люди, які не хочуть чути правди. Їм, як кажуть, хоч кіл на голові теши, вони стоять на своєму помилковому думці. Є й інші — вони відразу загрожують покаранням за правду. А ось брехня в них проходить «на ура».
Знаєте, чому я ще не хочу брехати? Тому що, вимовляючи те, чого не думаю, чого немає, я вже не буду собою. Я не зможу виразити себе таким, який я є. А будувати з себе когось іншого мені нецікаво.
Моє розуміння образу гусей-лебедів. серед мальовничої природи поділля минали дитячі та юнацькі роки михайла стельмаха.тут відкрилася йому поетична краса природи,таємниці людського життя.у творі дуже виразно звучить мотив шанування природи,людина-її добрий і мудрий господар,який повинен любити і оберігати і оберігати її красу. "прямо над нашою хатою пролітають лебеді.вони летять нижче хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.я прислухаюсь до їхнього співу,і мені хочеться полетіти за " лебеді уособлюють красу,вірність, сприймати їх по-особливому,душею.самий смисл буття в тому,щоб жити у мудрій злагоді з природою,знати насолоду праці і поезії людських взаємин.і,щоб навчитися цим дорожити,треба відчути потребу це берегти.лебеді поєднати світ природи зі світом людини,з її вчинками,поведінкою,роздумами,переживаннями.вони виховують повагу,пошану,любов до рідної землі.лебеді нам зрозуміти,що людина-мудрий друг і охоронець природи. вона повинна розумно користуватися природними
Мабуть, кожна людина хоча б раз у своєму житті умислюється над сенсом свого існування і прагне усвідомити своє призначення у світі. Щоб життя було не порожнім, а цілеспрямованим, ми випробовуємо себе в різних галузях, шукаємо мету свого життя.Хтось бажає стати відомим політиком, хтось — визначним митцем, а хтось — просто лікарем, вчителем, будівельником, фахівцем своєї справи. Але майже всі прагнуть досягти успіху, щастя, добробуту. Звичайно, люди живуть по-різному. У них різні цінності, і в кожного свій б життя. Важливо тільки, щоб на своєму життєвому шляху людина не забувала про інших, про свій моральний та громадський обов’язок. Тільки тоді вона може якнайповніше самореалізуватися, відбутися як особистість.Я гадаю, що не можна зачинятись у вузькому колі егоїстичних інтересів. Потрібно творити добро й безкорисливо віддавати своє душевне тепло тим, хто цього потребує. Саме любов робить людину людиною: підносить її, кличе на подвиги, звеличує духовно. Любити ближнього, свою мову, культуру, свій народ, Батьківщину — обов’язок кожного громадянина. Відданість та самозречення на користь свого народу, патріотизм та відповідальність за його мирне і щасливе існування — мета його існування.Порушує проблему призначення людини на землі й Іван Франко у поемі «Іван Вишенський», стверджуючи, що шлях до духовної висоти, пройдений одним, повинен стати дороговказом для інших.А ще кажуть, що кожна людина у своєму житті повинна збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину. Тобто зробити свій внесок у продовження життя на землі й залишити по собі слід від добрихОтже, істинне призначення людини насампередУ тому, щоб бути Людиною, втілюючи справжню людяність в усіх своїх думках, словах і вчинках.
Напевно, брехня — складне поняття. Брехня вважається пороком. Але вона потрібна людям, інакше давно зникла б з лиця Землі.
Для мене брехня — це однозначно недобре діло. Адже, якщо людина бреше мені, то він хоче ввести мене в оману. Може бути, він хоче потім мене використовувати для своїх цілей. А може, він просто хоче посміятися над «дурником». Або бреше, не подумавши, щоб від нього відчепилися. У будь-якому випадку його брехня спочатку не припускає хороших мотивів щодо мене.
Не люблю людей, яким брехати так легко, «як в калюжу дути». А я таких людей знаю, з деякими навіть один час дружив. Але недовго. З ними можна спілкуватися, але не можна дружити, не можна заводити ніякі спільні справи. Інакше потрапиш в халепу.
Якщо людині часто брешуть, а сам він такий прийом не використовує, йому варто задуматися. Може, він сам веде себе так, що йому «підносять» всякий непотріб? Те ж саме можна сказати про народ і про уряді.
Я сам іноді брехав, але зараз намагаюся робити це якомога менше. Просто є такі люди, які не хочуть чути правди. Їм, як кажуть, хоч кіл на голові теши, вони стоять на своєму помилковому думці. Є й інші — вони відразу загрожують покаранням за правду. А ось брехня в них проходить «на ура».
Знаєте, чому я ще не хочу брехати? Тому що, вимовляючи те, чого не думаю, чого немає, я вже не буду собою. Я не зможу виразити себе таким, який я є. А будувати з себе когось іншого мені нецікаво.