Українська пісня — це бездонна душа українського народу
Українська пісня — це бездонна душа українського народу
О. Довженко
Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги на ворогом:
Як вдарили з семи гармат
Усереду вранці —
Накидали вороженьків
Повнісінькі шанці!
Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. Релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях ("Ой любо та мило"); ще тяжча праця на панських ланах — у кріпацьких ("У неділю рано-вранці", "Яром, хлопці, яром"); мандрівки за заробітком — у чумацьких та бурлацьких ("їхав, їхав та чумак Макара", "Зібралися всі бурлаки"); туга за ріднею та Батьківщиною на чужині — у рекрутських ("Ой не жаль мені ні на кого"); щасливе або безнадійне кохання, суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, краса природи — в ліричних та родинно-побутових піснях ("Цвіте терен, цвіте терен", "А я в батька росла", "Била мене мати").
Є такий вираз "примножувати добро". Я поцікавилася в знайомих, що означає він конкретно для них.
Хтось сказав, що примножувати добро — це означає придбати собі якісь добротні речі, тобто накопичувати матеріальні цінності, бо вони є для них показником гарного, забезпеченого життя.
Інші відповідали, що для них це означає віддавати людям свою ласку, тепло, доброту. За отримане від когось добро розплачуватися ним, а отже, його примножувати. Таким чином, примножувати означає віддавати.
Мені до душі слова В. Симоненка, який писав:
Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для інших виборює життя.
Я думаю, що розуміння тварин-це чудовий дар! Який знадобиться мені, наприклад якщо загублюсь у лісі, бо я зможу запросто запитати дорогу у прашок чи у зайця. Або навіть просто поговорити з кимось, на приклад якщо дома нікого, окрім кота. Щоб не було нудно я зножу з ним поговорити. Та й взагалі, з легкістю зможу стати ветеренаром, як доктор Дулітл, тварини самі будуть казати що в них болить! Це уже зручно! А ще, я стану перша у світі людина, яка розмовляє з тваринами: мене будуть показувати по телебаченню, брати інтерв'ю для журнальної статті і можливо датуть якусь нагороду! Тож на мою думку це чудове вміння, розмовляти з тваринами.
Українська пісня — це бездонна душа українського народу
Українська пісня — це бездонна душа українського народу
О. Довженко
Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги на ворогом:
Як вдарили з семи гармат
Усереду вранці —
Накидали вороженьків
Повнісінькі шанці!
Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. Релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях ("Ой любо та мило"); ще тяжча праця на панських ланах — у кріпацьких ("У неділю рано-вранці", "Яром, хлопці, яром"); мандрівки за заробітком — у чумацьких та бурлацьких ("їхав, їхав та чумак Макара", "Зібралися всі бурлаки"); туга за ріднею та Батьківщиною на чужині — у рекрутських ("Ой не жаль мені ні на кого"); щасливе або безнадійне кохання, суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, краса природи — в ліричних та родинно-побутових піснях ("Цвіте терен, цвіте терен", "А я в батька росла", "Била мене мати").