ответ:1.Рангун-Угорщина,2-За мить щастя — новела Олеся Гончара, написана 1964 року. Головною темою твору є зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя,3-Жанр «Залізний острів»: новела-засторога (з роману в новелах «Тронка»),4-Тема «Залізний острів»: розповідь про романтичну подорож закоханих Тоні й Віталика на старий залізний крейсер, яка мало не закінчилася трагедією.
5-Тоня Горпищенко, яка працює вожатою в піонерському таборі. Можна також наголосити на її любові до вихованців, дбайливому ставлені до природи та зацікавленні історією рідного краю. Тоня також виділяється своїми вигадками і завзяттям, і голосом, як веселий дзвіночок. Хоч нікому і не потурає, уміє всякого приструнити. Тоня завжди в оточенні дітлахів. Уміє вона їх зацікавити, розповісти про кожну рослинку чи команшку, водить у походи. Тоня : весела, допитлива, працьовита, віддана, відповідальна, має підхід до дітей, щира, чесна, чиста, здатна на сильні почуття, переймається долею світу.
Віталик: на вигляд звичайний, необережний, досвідчений радист, чистий душею, романтичний, цілеспрямований, не падає духом, активно шукає виходу із скрутної ситуації, допитливий, скоромний, чесний, розумний, сміливий, відповідальний.
Объяснение: Пере але
я навіть не знаю як вони поводяться у критичній ситуації...
Тим самим був зайнятий і головний герой п’єси. Мартин Боруля – чиновник Земського Суду і багатий шляхтич, який має одну єдину у своєму житті заповітну мрію – зробити свою родину дворянською, і який готовий заради того, щоб поставити усе на «дворянську лінію», на будь-які жертви.
Підштовхнула бажання Мартина довести своє дворянство образа пана Красовського, який назвав Борулю бидлом, а його сина Степана – телям. Мартин став наполегливо, навіть із завзяттям судитися і викидати гроші на вітер. Він настільки сильно захопився цією справою, що навіть не розумів, що повірений Трандалєв, який узявся йому допомагати, просто-напросто дурить його. А головне у цій боротьбі за дворянство – це те, що й сам Мартин навряд чи зміг би пояснити, для чого йому і його родині потрібне те саме дворянство. Адже родина Борулі жила у достатку і у нього та його рідних було цілком нормальне життя. Мартин Боруля мав гарну дружину, сина, доньку і вів чимале господарство.
Зрозуміло, що такий стан життя родини не мав нічого спільного з життям дворян. Та Мартин хоч і має звичку рано прокидатися, він намагається виглядати паном і через силу вилежується майже до обіду, хоча у цього в нього болять боки. Крім того, він ламає родинні традиції і примушує доньку і сина називати жінку «мамінькою», а його самого – «папінькою». Своїй дочці Марисі Мартин не дає працювати, бо вважає, що так вона буде більше схожа на дочку дворянина.
Чимало коштів Мартин Боруля витрачає і на дворянський антураж. Але наміри виглядати благородним визивають у глядачів та читачів лише сміх. Мартин привчає себе до кофе, хоча не знає, що з ним робити і коли подавати до столу, «чи до борщу, чи на ніч?».