Уява та фантазія – це найважливіші сторони нашого життя. Якщо на мить представити собі, що людина не мала б фантазії, світ не побачили б твори, створені Михайлом Стельмахом та Григорем Тютюнником. Люди не змогли б насолоджуватися їхніми прекрасними творами та оповіданнями.
Уява авторів може вивести людину за рамки її існування та нагадати їй про минуле, як, до прикладу, в творі «Климко» Григора Тютюнника. З до фантазії в нас з’являється образ раніше ніколи не існуючого об’єкта, умови чи ситуації. Однак уява мусить бути з позитивним напрямом розвитку, як, наприклад, у творі «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха. Вона має сприяти пізнанню світу, що нас оточує, а не перерости в заміну реального життя на мрії.Уява та фантазія – це найважливіші сторони нашого життя. Якщо на мить представити собі, що людина не мала б фантазії, світ не побачили б твори, створені Михайлом Стельмахом та Григорем Тютюнником. Люди не змогли б насолоджуватися їхніми прекрасними творами та оповіданнями.
Уява авторів може вивести людину за рамки її існування та нагадати їй про минуле, як, до прикладу, в творі «Климко» Григора Тютюнника. З до фантазії в нас з’являється образ раніше ніколи не існуючого об’єкта, умови чи ситуації. Однак уява мусить бути з позитивним напрямом розвитку, як, наприклад, у творі «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха. Вона має сприяти пізнанню світу, що нас оточує, а не перерости в заміну реального життя на мрії.
Жанр «Київ – традиція»: сонет.
Мотиви «Київ – традиція»: утвердження незнищенності Києва, його культури; духовності народу, його безсмертя; возвеличення краси золотоверхого Києва.
Віршовий розмір «Київ – традиція»: ямб.
Художні особливості:
персоніфікація: персоніфікується образ Києва;іронія: «і в наші дні зберіг ти чар-отруту»; «в тобі розбили табір аспанфути — кують, і мелють, і дивують світ»;епітети: «войовничі готи», «Тичина, голосний і юний», «давній міт», «сонячні комуни»;метафори: «животворив душею», «Плуга» вів», «лядський Болеслав щербив меча об Золоті ворота»;фразеологізми: «теревені плів», «байки складав».
Сонет «Київ – традиція» — поетична історіософія Миколи Зерова. Це оспівування золотоверхого вічного міста Києва — як свідчення високої культури народу. У сонеті поет із притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного Києва від найдавніших часів до сьогодення. Вірш «Київ — традиція» входить до збірки «Сонети і елегії».