1. У 1861 році Тарас Григорович за власні кошти видав Буквар. Книга вийшла накладом у 10 тис. примірників і була призначена для вивчення грамоти у безкоштовних школах
2. Освіта митця — всього 2 класи. Здобував він її у церковно-приходській школі
3. Коли Шевченко працював в археологічній комісії, його зарплата становила 150 рублів на рік
4. Тарас Григорович Шевченко був людиною середнього зросту
5. Навесні 1838 року російський поет Василь Жуковський та художник Карл Брюллов вирішили викупити талановитого юнака із кріпацтва. Погодився відпустити Тараса і пан Енгельгарт, але запросив неймовірну на той час суму – 2500 рублів
6. В останній рік свого життя Тарас Шевченко власним коштом видав «Букварь южнорусскій», за яким навчатися грамоті рідною мовою мали дорослі українці в недільних школах
7. До наших часів в оригіналах і частково в гравюрах на дереві і металі дійшло 835 картин Шевченка
8. У 8 років Тарас пішов на роботу до дяка, де потайки вчився грамоті
9. Мало хто знає, але Тарас Шевченко був доволі стильним та слідкував за модою. Вiн придбав плащ-макінтош, який коштував 100 рублів
10. У письменника дві могили. Він помер та був похоронений у Петербурзі на Смоленському цвинтарі. Потім, відповідно до заповіту, був перепохований у Каневі через два місяці
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Лісова пісня»: драма.
Жанр «Лісова пісня»: драма-феєрія (твір, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють казкові персонажі).
Тема «Лісова пісня»: розкриття зв’язку людини й природи, безсмертя вічних людських цінностей, добра і зла, волі як основного джерела щастя людини, різниці між високим покликанням людської душі та дрібним буденним життям, яка й призводить героя до трагедії.
Ідея «Лісова пісня»: нездоланності життя, невмирущості мрії людини:
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
віра в те, що найвищі людські життєві цінності безсмертні: що більше таких цінностей має людина, то світліші її ідеали, глибша і чистіша людська сутність. Тобто Добро завжди перемагає Зло.
Дійові особи «Лісова пісня»: головні персонажі: Мавка, Лукаш; другорядні персонажі: дядько Лев, Лукашева мати, Килина, діти Килини; міфічні персонажі: «Той, що греблі рве», Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Доля, Злидні, Перелесник, Пропасниця, Куць, Лісовик, «Той, що в скалі сидить».
Композиція «Лісова пісня»: найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне переплетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалізується творчий задум автора.
Складається з прологу і трьох частин. Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він уводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже ставлення «водяного роду» до людини. Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій; природа — повноправна дійова особа п’єси.
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша. Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.
Розв’язка твору оптимістична: краса — вічна, як світ. Твір завершується ремаркою-епілогом: звучить «переможний спів кохання», «зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч», що єднає в пориві любові Мавку й Лукаша. Заметіль білого цвіту переходить у сніговицю. Коли вона минає, видно нерухомого Лукаша з усміхом щастя на устах.
Новаторство Лесі Українки у змалюванні природи в «Лісовій пісні» виявляється у синтезі різних видів мистецтв, своєрідному кінематографічному ефекті, що передбачає швидку зміну звуків, рухів і навіть часу.
У створенні відповідного емоційного настрою важлива роль належить широким поетичним ремаркам, які викликають в уяві читача відповідне пейзажне тло, сприяють докладнішому розкриттю світу дійових осіб.
Проблематика «Лісова пісня»:
духовності людини;
пошуку гармонії в житті;
кохання і зради;
сімейного життя;
високого пориву душі й буденності;
матеріального і духовного в житті;
життєвого вибору;
роздвоєння душі;
добра і зла;
внутрішньої свободи людини;
гармонії людини і природи.
Художній напрям, стиль: модернізм: неоромантизм.
«Яркий огонь разложив, совершили мы жертву; добывши
Сыру, потом мы насытили голод.
Юноши чермным вином наполнили доверху чаши,
Кубками всем подносили, от правой страны начиная,
В жертву богам возлияв».