Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою», лише тоді праця «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У «силі» (мораль, пояснення змісту) байки автор бачить щастя людини в «природженому ділі», яке є справді «найсолодшим бенкетом».
Объяснение:
Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити.
Бджола — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон).
Королева в казці «Дванадцять місяців» - неоднозначний образ. На мою думку, характер королеви змінився під впливом кількох причин. По-перше, королева виховувалась без батьків, які давали їй корисні поради і стримували б від необдуманих вчинків. По-друге, молода дівчина володіла необмеженою владою, якою розпоряджалася вкрай нерозумно. Наприклад, кількість букв у словах «помилувати» і «стратити» вирішували долю людей, і, не розібравшись до кінця у тому, чи хтось був винним – відправляла на страту, бо слово «стратити» коротше. Помітно, що королева часто лякає людей. Своєму професору вона сказала: «А ви знаєте, що я можу вас стратити! І навіть, сьогодні, якщо захочу », в лісі вона говорить:« Я видам наказ вас всіх страчувати », а під час святкування Нового Року погрожує своїм слугам:« Якщо не буде у мене пролісків, у когось з моїх підданих не буде голови».
По-третє, королева вивчала лише те, що хотіла, за словами її вчителя, тому могла легко наказувати, а просити не вміла. Королева є марнославною, свавільною. Вона не поважає свого вчителя, який виправляє її грубі помилки, адже королева любить, щоб з нею погоджувалися. Королева лише починає шлях самовдосконалення, бо для того, щоб стати гідною людиною, їй потрібно ще дуже багато працювати над собою і своїми моральними якостями.
Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам заходів написати п’єсу.