Вірш Олени Теліги "Сучасникам" як моральний заповіт поетеси Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це — її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі... Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса — "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі — підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття — Леся Українка... Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, — я тверда й сувора. О краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жодний ворог. У цьому зізнанні — величний і водночас важкий життєвий шлях дочки України, яка, поєднавши сталь і ніжність у серці й поезії, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогоднішніми і майбутніми, поняття щирого, а не плакатного патріотизму. Я часто поруч з її ім'ям читаю слово "самопожертва". Думаю, сама вона мало замислювалася над таким символом її життя. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні. Тому вірш "Сучасникам" є моральним заповітом кожному українцю.
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Павлусь із повісті "За сестрою"
-п'ятнадцятирічний хлопчик
-хитрий
-цілеспрямований
-волелюбний
-витривалий
-кмітливий і розумний
-мужній і незламний
-має велику силу волі
-вправний і вмілий
-готовий до самопожертви
-ненавидить гнобителів українського роду
-зневажає і ганьбить зрадництво
-застосовує знання на практиці
-добрий
-скромний
-бойовий
-вірний
-справедливий
-винахідливий
-повага і любов до сестри,сім'ї та України
-гарно володіє зброєю
-швидко пристосовується до середовища життя
-навчився турецькій мові
-вправно сидить на коні
-він козацький нащадок
-відважний і хоробрий
-відданий
Михайлик із повісті "Гусі-лебеді летять"
-селянський хлопчик
-обожнює вчитися
-менший за іком від Павлуся
-допитливий
-іноді неслухняний
-кмітливий і розумний
-чуйний
-любить дідусеві розповіді і природу
-талановитий
-розумний
-багато читає
-змалку починає писати п'єси
-сприймає світ по дитячому казковою пригодою
-добрий і чемний
-працьовитий і цілеспрямований
-коли треба збити пиху комусь із хвальків,Михайлик завжди перемагає своїм колишнім автомобілем
Детальніше - на -