М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Твір-роздум "світ поезій м.стельмаха" або "створення каліграм про природу на основі прочитаних творів" будь ласка іть!

👇
Ответ:
М. П. Стельмах з'явився на світ на Поділлі, у мальовничому куточку України. Ось тут Михайликові вперше усміхнулися вечори ясним місяцем, світанки — зірницею, а глибокі дні — красним сонцем. Народився майбутній письменник 24 травня 1912 року в с. Дяківцях Літинського району на Вінниччині в бідній селянській родині. Але багатою вона була на ніжність і любов. Михайликові батьки, дідусь і бабуся навчали його любити й поважати людей, природу, бачити в навколишньому світі і прекрасне, і таємниче. Тому хлопчик тягнувся до краси та добра, мов соняшник до сонця. Казки, легенди, думи та пісні — це для нього як життєдайне повітря. Саме цим пояснюється і велика жага до знань — нестримний потяг до книги.

Багато і правди, і кривди довелося спізнати М. П. Стельмаху-письменнику. Пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної війни, був тричі поранений. Та не розгубив того прекрасного й доброго, що з дитинства мав у серці. Щедро ділився своїм талантом із людьми.

Письменник створив п'ять романів, писав новели, оповідання, вірші для дорослих та дітей.
4,6(34 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
HAHHSSAGSGAGS
HAHHSSAGSGAGS
14.08.2020

Шановний, сер Вільям!

Між вами і мною пролягає велика відстань у часі. До того ж ви писали англійською… Але сьогодні це вже не такі й серйозні перешкоди на шляху мого знайомства з вами.

Про ваш талант та вашу працездатність я чула й раніше. А от сьогодні, на уроці зарубіжної літератури, я отримала чіткі та бездоганні докази цього. Ви так багато творів написали, і всі вони такі чудові та цікаві! Щоб тільки прочитати їх, треба витратити багато часу. Уявляю, як довго ви їх писали. Мабуть, ви це робили, перш за все, щоб заробити гроші. Але я добре знаю, що це були надто малі гроші.

Та не хвилюйтесь, Вільяме, бо ви здобули набагато більше – ви здобули світову славу. Я не перебільшую. На мою думку, навіть у сучасній драматургії вас ніхто не перевершив.

Бажаю вам й надалі творчого натхнення, нових цікавих тем і вдячних глядачів.

У майбутньому я мрію стати перекладачкою, досконало оволодіти англійською та читати ваші твори мовою оригіналу.

Объяснение:

4,6(81 оценок)
Ответ:
Назва роману символічна і багатозначна. Ці два кольори — червоне і чорне — відбивають і ідеї роману, і соціальні проблеми суспільства, і діалектику душі героя.
Червоне і чорне. Минуле і сьогодення — епоха Наполеона і період Реставрації. Кумиром для багатьох молодих людей початку XIX століття був Наполеон. В епоху Наполеона Жульєн Сорель міг би завдяки своїй енергії і волі прославитися на полі бою, вчинити подвиг — зробити військову кар'єру завдяки своїм особистим якостям. Він завжди носив із собою портрет Наполеона, всі свої дії і вчинки оцінював з погляду Наполеона, адже "...Бонапарт, безвісний і бідний поручик, зробився владикою світу за до шпаги..." Але в тому суспільстві, куди так пробивався наш герой, важливі тільки походження і гроші, людям його стану немає місця в "гарному суспільстві". Виступаючи на суді, Жульєн говорить: "...Я бачу тут людей, що забажають покарати і раз і назавжди зломити в моїй особі цю породу молодих людей низького походження, задавлених убогістю..."
Червоне і чорне. Революція і реакція. Жульєн Сорель мало схожий на революціонера на початку роману. І все-таки наприкінці роману, на суді, ми бачимо вже не просто злочинця або егоїста — ми бачимо викривача. "Бережися цієї молодої людини з енергійним характером... почнися знову революція, він усіх нас відправить на гільйотину", — говорить про Жульєна Сореля брат Матильди. Саме енергійність, напористість, рішучість і мужність головного героя дозволять йому виголосити на суді обвинувачувальну промову проти вищого суспільства.
Червоне і чорне. Воно в душі самого героя: жага подвигу, пошук себе, мрії про гарну освіту, про любов — і надмірне марнославство, користолюбство, прагнення пробитися, не гребуючи ніякими засобами; мрії про життя — і злочин, ешафот.
Жульєн Сорель хотів би, як його кумир Наполеон, прославитися за до шпаги, військовим, але часи Наполеона пройшли, а низьке походження Сореля не дозволить йому зробити кар'єру. І тоді він вирішує стати священиком, але не тому, що щиро вірить у Бога, а заради користі. І ще: він хоче довести всім — пану де Реналю, Вально, абату Пірару, маркізу де Ла-Молю та іншим, — що досягне своєї мети, зробить кар'єру.
Жульєн мріє про любов, але сам нікого по-справжньому не любить. Єдине почуття, яке він відчуває до людей вищого стану, — ненависть. І коли ж він нарешті розуміє, що кохає пані де Реналь і це почуття взаємне, він вирушає на ешафот.
"От уже воістину в людині уживаются дві істоти", — думає Жульєн, знаходячись у камері смертників.
Червоне і чорне. Мундир офіцера і сутана священика; кров пані де Реналь і жалобний одяг Матильди. Любов, каяття, віра, слухняність і страх, розпач, роздратування, лють...
Стендаль не пояснив нам, який зміст уклав він у назву свого роману, і кожен вільний розуміти цей зміст по-своєму.
4,6(89 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ