Леся Українка-письменниця незламного характеру. І це напевно знає кожен. Вона писала чудові вірші та мала велику силу волі. Леся Українка присвячувала себе творчості, незважаючи на важку хворобу(туберкульоз кісток),що доводило справжню незламність її характеру. В сучасному світі таких вольовох людей стає все менше. Особисто я, перечитуючи вірші цієї письменниці, згадую весь тернистий шлях, який вона пройшла, аби зараз кожен міг відкрити книгу і ввечері за чаєм, з родиною або у школі насолодитися рядками чогось прекрасного та неоціненного
Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові. Спокій був його ворогом. …перший по силі на всю вулицю. Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. …він раптом вертається і віддає змія. Федько брехати не любить. Не любить також Федько товаришів видавати. - Нещастячко ти моє! - І за що мене Бог покарав таким сибірякою. …а Федька кладуть на стілець і луплять. - А давай об заклад, що перейду на той бік. А Федько справді щось надзвичайне виробляв на річці. - Ловкий хлопчак, що й говорити. - Ну й шибеник! – зітхав хто-небудь. Оце молодець, так молодець. - Толю, Толю! – кричав Федько. – Подай мені палицю свою… Я вилізу. Федько відвів очі від Толі, похилився і тихо сказав: - Повів.
