вот-
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала... Що ж робити? --
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі -темній, широкій -
На останній крижині самотня чайка пливе.
- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться... Піде вода кругами...
- Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Образ Остапа «Тарас Бульба» цитати
Зовнішність, портрет Остапа:
«Крепостью дышало его тело, и рыцарские его качества уже приобрели широкую силу льва»
«…два дюжие молодца, ещё смотревшие исподлобья, как недавно выпущенные семинаристы. Крепкие, здоровые лица их были покрыты первым пухом волос, которого ещё не касалась бритва».
Відношення до навчання: «…в первый год (из киевской бурсы) ещё бежал. Его возвратили, высекли страшно и засадили за книгу. Четыре раза закапывал он свой букварь в землю, и четыре раза, отодравши его бесчеловечно, покупали ему новый». Тарас Бульба пригрозив залишити сина в монастирських служках, якщо він не вивчиться всім наукам, тільки після цього Остап почав займатися.
Характер: «Остап считался всегда одним из лучших товарищей…. никогда, ни в каком случае не выдавал своих товарищей… был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки… был прямодушен с равными… имел доброту…»
Юнацькі мрії: мріяв стати справжнім козаком і відправитися в Запорізьку Січ.
Поведінка під час бою: «Остапу, казалось, был на роду написан битвенпый путь и трудное знанье вершить ратные дела». Остап холоднокровно бився, «мог вымерить всю опасность», в нём «не могли не быть заметны наклонности будущего вождя».
Ставлення до товариства: до останньої хвилини свого життя залишався справжнім товаришем.
Відношення до особистого щастя: ніколи не прагнув до особистого щастя. «Он был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки; по крайней мере, никогда почти о другом не думал».
Відношення з батьками: ближче до батька, мріє до кінця залишитися вірним своїм товаришам, до останнього захищати свою батьківщину