жив собі звичайнісінький хлопчик. можливо — занадто енергійний, непосидючий і вигадливий. вигадувати йому доводилося, щоб трохи прикрасити своє нудне життя у провінції. від його вигадок батьки мали чимало клопоту. у них було два методи виховання: мати сварила, батько лупцював. федько чесно розповідав батькові про свої вчинки. він не хитрував, не зменшував своєї провини, не викручувався, хоча знав, що його битимуть. батько наче й поважав синову чесність (давав дрібні гроші), але жодного разу не став на бік сина і не спробував його зрозуміти.
не склалися у федька добрі стосунки із сусідським сином багатія — толею. чесний і сміливий федько викликав у слабкого сором'язливого толі заздрощі. саме через них він бігав босоніж по калюжах після дощу, через них стрибнув на крижину під час льодоходу. перескочити по крижинах, через річку, як це зробив федько, у толика не вийшло. його врятував федько, а сам зірвався у крижану воду. сміливого вчинку федька наче ніхто й не помітив. всі мовчали навіть тоді, коли підступний толя оббріхував федька перед батьком, щоб самому уникнути покарання. федькові стало шкода малого боягуза і він уперше в житті збрехав, підтвердивши слова толі. і федька в черговий раз відлупцював батько. з високою температурою після крижаної води, побитий батьком федько через три дні помер. толі було байдуже, він навіть нечесно присвоїв собі і ножик, і чижика.
дорослі плакали, проводжаючи труну з хлопчиком до цвинтаря. можливо, тільки після трагічної смерті всі нарешті зрозуміли, що федько був не халамидником, а хорошим хлопчиком — чесним і сміливим.
Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив'язала його до себе. Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов'ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя. Не цитатная но харакеристика)
Сюжетні лінії «Дорогою ціною» — відтворення історичної епохи в оповіданні; — боротьба героїв за волю і власне щастя; — щире почуття кохання між Остапом і Соломією. М. Коцюбинський на основі глибокого вивчення життя кріпаків початку ХХ ст. за до творчої уяви написав захоплююче оповідання «Дорогою ціною». Усі події та герої правдиві, типові. Типовість у цьому творі виявляється в реалістичному змалюванні життєвих фактів і характерів кріпаків першої половини ХІХ ст., які письменник подав узагальнено. Втілені вони в індивідуальних людських долях Соломії і Остапа — привабливих героїв, які діють у конкретних історичних обставинах. Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. А ще — вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечі від панів. Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не запліснявіло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась із покоління в покоління, опоетизовувалась у народних піснях, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок».
жив собі звичайнісінький хлопчик. можливо — занадто енергійний, непосидючий і вигадливий. вигадувати йому доводилося, щоб трохи прикрасити своє нудне життя у провінції. від його вигадок батьки мали чимало клопоту. у них було два методи виховання: мати сварила, батько лупцював. федько чесно розповідав батькові про свої вчинки. він не хитрував, не зменшував своєї провини, не викручувався, хоча знав, що його битимуть. батько наче й поважав синову чесність (давав дрібні гроші), але жодного разу не став на бік сина і не спробував його зрозуміти.
не склалися у федька добрі стосунки із сусідським сином багатія — толею. чесний і сміливий федько викликав у слабкого сором'язливого толі заздрощі. саме через них він бігав босоніж по калюжах після дощу, через них стрибнув на крижину під час льодоходу. перескочити по крижинах, через річку, як це зробив федько, у толика не вийшло. його врятував федько, а сам зірвався у крижану воду. сміливого вчинку федька наче ніхто й не помітив. всі мовчали навіть тоді, коли підступний толя оббріхував федька перед батьком, щоб самому уникнути покарання. федькові стало шкода малого боягуза і він уперше в житті збрехав, підтвердивши слова толі. і федька в черговий раз відлупцював батько. з високою температурою після крижаної води, побитий батьком федько через три дні помер. толі було байдуже, він навіть нечесно присвоїв собі і ножик, і чижика.
дорослі плакали, проводжаючи труну з хлопчиком до цвинтаря. можливо, тільки після трагічної смерті всі нарешті зрозуміли, що федько був не халамидником, а хорошим хлопчиком — чесним і сміливим.
подробнее - на -