козак Морозенко - мужній захисник рідної землі. Він був змушений піти воювати , бо татари загрожували мирному життю його країни. Морозенко потрапив у полон, із нього знущались, показуючи рідну Україну в крові. Та Морозенко не зрадив рідний край, не пішов служити ворогам. Для козака краще смерть , ніж зрада. Можливо, що Морозенко - реальна історична особа , хоча це достеменно не відомо. Проте можна із впевненістю сказати, що таких людей було багато. Про них народ складав пісні, а пісня 'Ой Морозе, Морозенку ' лише одна з них.
Грицько — найближчий приятель дитячих літ Чіпки. Обирає інший життєвий шлях. Міряючи босими ногами курні заробітчанські шляхи, Грицько мріяв про «хату теплу». Невдачі, бідування, злигодні породили у хазяйновитого парубка егоїзм, байдужість до долі інших, корисливість. Навіть приятелювання з Чіпкою Грицько намагався використати для власного збагачення. Неприховане злорадство з бід Чіпки, зневажання свого товариша – це так само своєрідна трагедія Грицька.
Максим Ґудзь — ще один яскравий тип трагічної особистості, «пропащої сили». Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Горілка, до якої він звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. Повернувшись через ЗО років у село з грошима та «заслугами», Максим живе єдиною пристрастю – збагаченням. Тому і стає Максимів хутір пристановищем грабіжників.