Відповідь:
можливо не всі, але мій варіант
Зорові образи: «вишневу свою Україну», «очі її ніжно-карі...», «Вона у зірках, і у вербах вона», «у квітці, в пташині, в кривеньких тинах», «в дитячій усмішці, в дівочих очах», «і у хвилях Дніпра, у хмарах отих пурпурових», «огні канонад», «женуть чужинців в зелених мундирах», «Як небо її голубе»,
Слухові образи «мову її солов'їну», «і в стягів багряному шумі», «і в кожному серця ударі», «у зойках гудків», «коли гудуть батареї»,
Словесні образи «в годину щасливу і в радості мить», «у годину негоди», «Без неї — ніщо ми, як порох і дим», «Як та купина, що горить — не згора…», «в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих»,
Пояснення:
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.