Ми прочитали на уроці української літератури оповідання Олекса Стороженка "Скарб".В ньому йдеться мова про єдиного сина заможніх чоловіка та жінки.Зовнішність героя можна охарактеризувати словами автора "«...Його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки".Рисами павлуся є те ,що він ледачий "з роду не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату»,Примхливий ,байдужий , егоїстичний ці риси було показано коли йому серед ночі захотілося меду і матуся по всьому селу бігала за медом, а коли вона повернулася додому Павлусеві вже не хотілося меду, і він заснув. Його також можна назвати одиноким через відсутність друзів та постійну самоту (крім наймита і наймички) .Також він дуже погано ставився з батьками й наймитами.Образ Павлуся - це образ лінивої людини яка не має щастя, любові та друзів й нехоче нічого прагнути бо їй так сказати "Бог вся і так дає".
Вороні, що молилась день від дня, Вславляючи свою пташину віру, Десь так за місяць до великодня Бог дав шматок «Любительського» сиру. Сидить Ворона в лісі між гілляк І вертить тим сирком і так, і сяк. То пхне в дупло, то суне поміж віти, В гніздо ховає й знов виймає звідти, Аби лише нанюхатися всмак. А з’їсти не наважиться ніяк: Триває піст, то й змушена говіти. Минає тиждень, другий проліта... Говіє наша страдниця свята, Кору лиш їсть, скоромного ж — нічого! Охляла, бідна, схудла до знемоги. А сир лежить, поглянеш — сміхота: Засох, поцвів, вже чимось тхне від нього. Вороні хоч би що — анітелень. Кінець кінцем настав жаданий день, Схопила сир, дзьобнула — дивна штука! — Не кришиться — твердий, як каменюка, Немов лукавий клав його під прес! Ворона зла! Бо нічим розговітись. Тримає в дзьобі свій делікатес. Аж тут Лисиця виткнулася звідкись І мовить, звівши очі до небес: «Голубонько, Христос воскрес! Про тебе ходить чутка в нашім борі, Що ти співаєш у церковнім хорі. Я ж страх люблю божественні пісні, Вони такі душевні, чарівні!.. Молю тебе, співачко незрівнянна, Утіш мене своїм меццо-сопрано, Псалом якийсь чи пісню заспівай. Ну, я чекаю, любонько, давай!..» Ворона вниз поглянула спроквола, Розкрила рота й видала «вокал»... Сир випав з дзьоба, полетів додолу І вбив руду Лисицю наповал.
Дядько Максим суворий, але чесний та турботливий. Саме це можна побачити читаючи розмову матері та дядька Максима. Яценко, відрізняється від інших героїв бійцівським характером. У молодості він сліл усюди «небезпечним забіякою» і виправдав цю характеристику: виїхав в Італію, де надійшов у загін Гарібальді. У бої з австрійцями Максим втратив ногу, одержав безліч поранень і був змушений повернутися додому, щоб доживати своє століття в бездіяльності. Дядько вирішує зайнятися вихованням Петруся. Йому доводиться боротися зі сліпою материнською любов’ю: він пояснює своїй сестрі Ганні Михайлівні, матері Петруся, що зайва дбайливість може ушкодити розвитку хлопчика. Дядько Максим сподівається виховати нового «бійця за справу життя». Це свідчить про те, що він дбайливий та рішучий. Дядько Максим:чесний, відкритий, мужній, має бійцівський характер, суворий, розумний.
Ми прочитали на уроці української літератури оповідання Олекса Стороженка "Скарб".В ньому йдеться мова про єдиного сина заможніх чоловіка та жінки.Зовнішність героя можна охарактеризувати словами автора "«...Його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки".Рисами павлуся є те ,що він ледачий "з роду не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату»,Примхливий ,байдужий , егоїстичний ці риси було показано коли йому серед ночі захотілося меду і матуся по всьому селу бігала за медом, а коли вона повернулася додому Павлусеві вже не хотілося меду, і він заснув. Його також можна назвати одиноким через відсутність друзів та постійну самоту (крім наймита і наймички) .Також він дуже погано ставився з батьками й наймитами.Образ Павлуся - це образ лінивої людини яка не має щастя, любові та друзів й нехоче нічого прагнути бо їй так сказати "Бог вся і так дає".