5. Русалка - персонаж східнослов'янської міфології. Один з найбільш варіативних образів народної містики
6. Палили вогнища і стрибати через них, водили хороводи, плели вінки, шукали "цвіт папороті"
7. Це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль
8. музично-поетичні твори, що оспівують початок, хід та завершення жнив.
9. Останній день жнив перетворювався на свято завершення польових робіт, воно супроводжувалося цікавими дійствами й піснями
10. З літнього циклу мені сподобалася пісня «Заплету віночок». У ній співається про купальський український віночок, про сподівання дівчат про гарну долю, від нього віє надією, щасливою мрією.
Объяснение:
Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.
У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 року вступає до Київської духовної академії.
1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.
«Тарас Бульба»- найдовершеніший лірико - романтичний твір Миколи Васильовича Гоголя.
Повість «Тарас Бульба» не є відтворенням у художній формі певних конкретних подій. Письменник умисно вільно поводиться з хронологією, художньо узагальнюючи історичні події, які насправді відбувалися упродовж ХV – XVII ст..
У повісті троє головних героїв - Тарас Бульба та його два сини Остап (старший) і Андрій (молодший). Кожному з них притаманні такі риси характеру, як сміливість, відчайдушність та непохитність.
Тарас Бульба – кошовий отаман. «Бульба був упертий страшенно. Це був справді незвичайний вияв руської сили: його викресало з народних грудей кресало лиха». Свою повагу до головного героя Гоголь передає словами старого козака Касяна Бовдюга : «… А наказним отаманом, коли хочете знати, не годиться бути нікому іншому, як тільки одному Тарасові Бульбі. Нема з нас нікого рівного йому в доблесті».
Автор описує нам і старшого сина отамана Остапа. « Остапа вважали завжди одним з найкращих товаришів. Він рідко верховодив іншими в зухвалих витівках - обнести чужий садок чи город, зате він був завжди одним із перших, що підходили під прапор заповзятливого бурсака, і ніколи, ні в якому разі, не виказував своїх товаришів. Ніякі канчуки і різки не могли примусити його це зробити». Щоб охарактеризувати молодого козака, з-під пера Гоголя виходять і такі рядки: « він був прямодушний з рівними. Він був добрий у такій мірі, в якій тільки можна було бути з такою вдачею в тодішній час».
Щодо Андрія… Так, він став зрадником, але хіба ж серцю накажеш? Хіба ж він винен, що не міг і дня прожити без прекрасної полячки? Він дійсно відрізнявся від батька і брата. « Він був винахідливіший, ніж його брат; частіше бував верховодою в досить небезпечних витівках, і часом, за до винахідливого розуму свого, вмів викручуватися від кари, тоді як брат його Остап, облишивши всяке старання, скидав з себе свитку й лягав долі, зовсім не думаючи про те, щоб просити помилування».
Отже, всі ці характери різні, але, якщо їх скласти до купи, і відкинути від уваги те, що Андрій зрадив Батьківщину, вийде ідеал мужнього, сильного і вольового козака.