М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Про які крила йшлося в розповіді про л.костенко? ​

👇
Ответ:
Vikatyn
Vikatyn
23.03.2023

Про  людські крила,тобто правда,довіра,чесність,мрія,надія,турботливість,щедрість,вірність,вічне поривання.

(извиняюсь если есть ошибки)

4,4(88 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Анека1111111
Анека1111111
23.03.2023

Відповідь:

Коли Павлусь жив у будинку Девлет-гірея, до нього відносилися як до гостя. Незважаючи на те, що фактично Павлусь був у рабстві, Девлет-гірей не примушував його працювати. Павлусь був вільний. У мене навіть склалося враження, що спільне очікування здружили цих двох людей. Хоч і різних за мовою, віросповіданням, але таких одинакових у своїй любові до сім"ї, до родини. Думаю, що в кінці цієї  історії Павлусь це також зрозумів, а коли Девлет-гірей дотримався своєї обіцянки, і не покарав Павлуся за його хитрість, а також, знаючи, що взимку їхати до України  небезпечно, не сказав - все ви вільні з сестрою, куди хочете - туди йдіть, натомість подбав про те, що діти благополучно вже навесні їхали додому, та ще й пообіцяв виконати прохання Павлуся і викупити для нього невільника Остапа Швидкого - напевне. Павлусь зрозумів, що татари теж звичайні люди. І серед них можуть бути і добрі, і лихі. І що Девлет-гірей йому нічого злого не зробив і не бажав. А тому соромно бажати такій людині зла, бо і мститися йому Павлусь не має за що.  

Пояснення:

цитата: три останні речення повісті "Павлусеві потекли сльози з очей.

Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу... "

4,5(86 оценок)
Ответ:
nyanchann
nyanchann
23.03.2023

Відповідь:

він називає її: Ганнуся, Ганнусенька, сестричка, голубка

Пояснення:

цитата

— Ганнусю! Ганнусенько! Чи жива ти, чи здорова?

На цей клич Ганна відхилила плахту. Вона пізнала по голосі брата та, побачивши його в татарському вбранню, не пізнала, лиш очі вирячила.

— Ганнусю, сестричко! Хіба ж мене не пізнаєш? Братка свого, Павлуся?

Ганна закричала не своїм голосом, і зомліла.

Татарка кинулась її рятувати, як знала. Винесла її з воза і поклала на траві. Вона була одягнена в гарну ту-рецьку одежу.

— Ганнусю, голубко, та що бо ти? Я стільки світу обійшов, заки тебе відшукав; отямся! — говорив Павлусь та, припавши біля неї, став її пестити й цілувати.

4,4(92 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ