Так можна тому що «Кайдашева сім’я» не втратила своєї актуальності і сьогодні. Можна скільки завгодно говорити про те, що всі чвари у родині Омелька Кайдаша були викликані соціальними причинами, мовляв, після земельної реформи 1861 року українські селяни не отримали сподіваної волі, і тому ладні були забути про будь-які моральні норми, тільки б здобути зайвий шматок землі. Безперечно, прихильники такої точки зору де в чому мають рацію. Однак, на мою думку, конфлікт, що зароджується і розвивається у сім’ї Кайдашів, має все-таки інший характер. Цей конфлікт є вічним, адже так влаштована людина, що рано чи пізно їй стає замало того, що вона має, і захочеться більшого. Від цього не застрахований ніхто з нас, незалежно від віку, статі та століття, в якому живе.
1. Письменники у своїй творчій роботі керувалися прагненням якнайправдивіше відображати суспільну дійсність, тобто відображати такою її, якою вона була насправді в житті. 2. Глибоке проникнення письменників у закономірності суспільного життя допомагало їм у створенні типових образів, що діяли в житті. 3. Письменники безстрашно викривали пороки буржуазно-поміщицького суспільства, викликали в читача ненависть до цього суспільства, зміцнювали в нього волю до боротьби за його повалення.Отже, творчість письменників мала критичний характер, спрямований на захист інтересів народних мас. 4. Портретам персонажів письменники надали соціально-психологічного спрямування, тобто підкреслили ті риси, які характерні для того соціального представниками якого вони виступали. 5. Письменники для всебічного змалювання використали всі багатства національної мови. 6. Пейзажі й жанрові сцени письменників мають ідейно-композиційне значення.
