Важко описати що таке щастя взагалі. І також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. Щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. Але існує багато питань. Чи завжди щастя це гроші? Чи завжди щастя це душевна втіха?
Я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. Як що до мене, то я - щаслива людина.
Я почуваю себе саме так коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться, коли я даю слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. Тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.
ВІЙНА – це страшно, але страшніше може бути, тільки якщо у війні починають брати участь діти. На жаль, багато народів були змушені брати участь у битвах і у всіх були різні причини. Найстрашніші війни: перша світова війна, Велика Вітчизняна, а також жорстокі конфлікти торкнулися багатьох Азіатських країн. У всіх подібних битвах довелося нелегко діткам. Хлопцям своє йде дитинство, довелося міняти на численні неприємності: смерть рідних і близьких людей, поранення, що викликають хвороби. Минулі війни забрали безліч молодих доль.
Сучасним дітям важко зрозуміти все те, що відчували ті діти, яким їм було рости під час всіляких битвах. Кожен раз бідолахам доводилося гати зруйновані будівлі, і чути постійні постріли і вибухи снарядів. Коли діти лягали спати, то у них була тільки одна думка: чи прокинуться вони завтра або вже немає. Людям, які жили в тилу, довелося також несолодко, адже щодня в містах чулися звуки повітряної тривоги.
Часто діти на війні втрачали своїх тат і мам. На жаль, ті, хто затівають війни, швидше за все, не задумаються про те, як же нелегко буде звичайним мирним громадянам. Багато авторів присвячували свої твори тим людям, які були мимоволі учасниками, настільки важкого періоду життя. Такими авторами були: Анатолій Бєлінський; Ілля Штемлер; Олександр Рубашкін.
А також я хочу згадати такого чудового письменника, як Віталій Закруткін. Він написав відомий твір «Матір людська». Автор розповідає читачеві про жінку, яка після ранкової прогулянки повернулася додому. Підійшовши до села, героїня зрозуміла: у селі побували німці і повели всіх сільських жителів. Через кілька тижнів Марія зустріла пораненого молодого німця. Жінка дуже хотіла його вбити, але її зупинила фраза «Мама!», яку виголосив молодий поранений солдат. Безумовно, жінка розуміла: хлопчик не по своїй волі пішов воювати проти російських бійців. Дитині було близько шістнадцяти років.
Найжахливіше те, що війна не ставить людину перед вибором: воювати чи ні – це все вирішують люди, які знаходяться біля престолу і їх дії не завжди можуть бути правильними. Як правило, це особи, не думають ні про що, крім свого життя. Подібних людей не цікавить думка народу, вони діють так, як вважають за потрібне.
На закінчення хочу сказати, що будь-яку з трапилися воєн можна було вирішити мирним шляхом, але час вже пішло і ми не в силах щось змінити.
Образ Соломії “Дорогою ціною” – один з головних у повісті. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса