Автор розкриває проблему бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи. Іван Карпенко-Карий у комедії "Сто тисяч" зобразив характери, які у погоні за грошима забули про моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка.
Герасим Калитка не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння. У робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать", купує фальшиві грощі, а коли жінка збирається їхати до церкви - не дає їй коней.
Савка — змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі, навіть готовий продати дияволу власну душу.
Але наприкінці твору Савка робить висновок: "Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя"."Буде здоров'я — будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає" . З боку Герасима покаяння нема.
Таким чином, у п'єсі "Сто тисяч" Іван Карпенко-Карий утверджує ідею духовності як основи людського життя.
люблю напасти на лісов джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини.і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «я не дуєе кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». я цього твора недавно вчив. прикольний
Автор розкриває проблему бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи. Іван Карпенко-Карий у комедії "Сто тисяч" зобразив характери, які у погоні за грошима забули про моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка.
Герасим Калитка не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння. У робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать", купує фальшиві грощі, а коли жінка збирається їхати до церкви - не дає їй коней.
Савка — змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі, навіть готовий продати дияволу власну душу.
Але наприкінці твору Савка робить висновок: "Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя"."Буде здоров'я — будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає" . З боку Герасима покаяння нема.
Таким чином, у п'єсі "Сто тисяч" Іван Карпенко-Карий утверджує ідею духовності як основи людського життя.