Тема: вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганнусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Основна думка:
• уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»);
• захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»);
• засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблемні питання: добро і зло, батьки і діти, вірність і зрада, чесність та підлість, доброта і жорстокість, віра та зневіра, життя і смерть.
Рід літератури: епос.
Жанр: героїко-романтична повість.
Рік написання: 1907
Композиція твору.
Експозиція: розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка: напад на село татар.
Розвиток дії: від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Ганнуся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація: очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка: Девлет-Гірей знаходить Ганнусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Остап родился то ли в 1899—1900 году (в «Двенадцати стульях» летом 1927 года он называет себя «мужчиной двадцати семи лет»), то ли в 1896—1897 (в «Золотом телёнке» осенью 1930 года Бендер говорит: «Мне тридцать три года, возраст Иисуса Христа…»).
Упоминается, что Бендер учился в «частной гимназии Илиади» (роман «Золотой телёнок», гл. XVII). Известно, что в 1922 году Остап Бендер сидел в Таганской тюрьме — там его видел Яков Менелаевич (администратор театра Колумба), сидевший там же по «пустяковому делу». Бендер по выходе из тюрьмы чтит Уголовный кодекс (первый советский уголовный кодекс был принят как раз в 1922 году) и зарабатывает на жизнь , по возможности не подпадающими под его статьи.
