Відповідь:
Шановний козак Швайко,
Я пишу вам цього листа, щоб висловити свою пошану вам - розумному, невловимому та відчайдушному козацькому розвіднику. Коли я прочитав про вас в книзі Володимира Рутківського "Джури козака Швайки", я був дуже вражений вашою сміливістю, мужністю та рішучістю. Ви - справжній лицар та патріот, який любить рідну землю та захищає її від ворогів.
Я з задоволенням читав про ваші пригоди, а також про пригоди Грицика і Санька. Я намагаюся наслідувати вашому прикладу - намагаюся бути сміливим, добре вчитися, щоб багато знати, і займаюся спортом, щоб стати сильним.
Я хочу побажати вам успіхів у вашій благородній справі - захисті рідної землі.
Я дуже захоплююся історією козацтва і вважаю вас гарним прикладом того, яким повинен бути справжній казак. Саме такі люди як ви споконвік захищали мирних жителів нашої землі від численних ворогів.
+- по плану
Це прізвисько одного хлопця, його справжнє ім’я Сашко Смик. Колись він був як усі. Мав сили рівні з іншими, був одного зросту з усіма, особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей. Але після останнього літа він виріс на дві голови, накачав м'язи. Особливо вирізняла його серед інших зачіска, схожа на кактус. Відчувши силу, він став занадто самовпевненим, зробився бешкетником. Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом. Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю, зовсім не симпатизує йому. Називає цього героя орангутангом. Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса, але без якогось захоплення ним. На мою думку, автор навіть підкреслює, що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод, дечому навчився. Мене тішить те, що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої «колючки».