Одного разу коли настала ніч, маленька дівчинка Софійка вийшла на подвір'я подивитися на зірочок, але вона там не побачила ні зірочки. Вона запитала у свого дідуся чому нема на небі зірочок. А дід сказав якось у вечорі десь сто років назад була собі відьма і вона зачарувала принця. Принц повинен кожний день збирати зірочки з неба. От напевно він усіх їх позбирав. Думає, думає Софійка й каже , а що треба зробити щоб повернути зірочок на небо? Дідусь подумав трохи і промовив, - ти Софійка повинна розчаклувати принца. Але як це зробити? Ось він там на горбі відьму чекає, щоб відати зірки. Ти повинна скоріше прийти за відьму бо якщо вона тебе побаче то зачаклує. Софійка гарненько все зрозуміла і вирушила в дорогу. Вона швиденько дійшла до горба і побачила там принця, гарного, світло русяве волося, карі оченята, тільки одна була проблема принц дійсно був зачаклований. Вона згадала про те що дід говорив. Дівчинка підійшла до принця схопила мішок з зірками і висипала їх усіх до останьої. Зіроньки зраділи почали підніматися на небо. Освітили ліси, поля, горби і все що ж на землі. Коли принц побачив всі зірочки на небі у нього пройшли чари злої відьми. А сама відьма зникла і ніхто більше не чув про неї. А принц закохався у Софійку і одружився з нею. Вони жили довго і щастливо після того дня. Від тоді цей день називають день народження зірок.
самого початку автор визначає головного героя свого твору, яким він не тільки розпочав нову українську літературу, а й голосно заявив, що є такий народ — українці. Народ, який має власну історію і звичаї, народ без своєї країни, як і переможені греками троянці, народ, який вміє не тільки жартувати та святкувати, але й зможе захистити свою честь. В «Енеїді» письменник не тільки критикував сучасність, але й уславлював колишніх волелюбних лицарів українських степів — козаків, усі риси яких були втілені в образі Енея — ватажка троянсько-козацького війська.Моє ставлення до Енея, як, мабуть, і ставлення автора, не однакове. Його дії та вчинки не завжди відповідають морально-етичному кодексу козаків. І хоча, як мені здалося, письменник у будь-якій ситуації симпатизує героєві, я не завжди поділяю його точку зору. Звичайно, викликає симпатію життєрадісність та завзятість Енея, але ж постійне пияцтво, бенкетування й те, що герой ніколи не думає про завтрашній день, викликає осуд.Однак, Еней у Котляревського не всюди однаковий: спочатку це шибайголова і веселун, що любить випити та попоїсти, але далі все більше звучать серйозні ноти. Тут, напевно, дається взнаки те, що твір писався багато років і письменник дещо переглянув свою позицію.Отже, спочатку Еней, хоча й «хлопець хоч куди козак», але поводиться зовсім не по-козацьки: п’є, бенкетує, дає хабарі, звабляє жінок. Письменник нічим не прикрашає цей образ: він «ласкавий, гарний, і проворний, і гострий, як на бритві сталь», але може упитися так, що не встоїть на ногах («Енея ледве повели»), у Дідони «мутив, як на селі москаль!». Мені здається, що це не дуже приваблива характеристика, тим більше для козацького ватажка:Енея заболіли ноги,Не чув ні рук, ні голови;Напали з хмелю перелоги,Опухли очі, як в сови.Але неодноразово письменник нагадує читачеві про велике майбутнє Енея:Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство:Не малий буде він панок.І крок за кроком герой іде до своєї мети, поступово змінюючись та перетворюючись на справжнього козака. Про це свідчить вже те, що, прибувши до Латинії, він примушує підлеглих вчити латинську мову. Тут вже слід замислитися, що не такий простий цей Еней і не одне пияцтво в нього на думці, раз знає, що, потрапивши до чужого народу, треба вивчити його звичаї та мову.
Подробнее: ВЛАСНІ РОЗДУМИ ПРО ВЧИНКИ І ХАРАКТЕР ЕНЕЯ ПІСЛЯ ПРОЧИТАННЯ «ЕНЕЇДИ» І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО - 9 клас <!--if(Українська мова та література)-->- Українська мова та література<!--endif--> - Сочинения | ЕГЭ http://allcompositions.at.ua/publ/22-1-0-1614#ixzz403grprCg
