Ось нарешті настало літо. Саме тоді хочеться покупатися в морі, помалювати щось на піску... Так було з однією дівчинкою Мариною. Одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. Але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. І дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. Намалювавши його Марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. Наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. Як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. Тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. Тут мене почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. Я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. Коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. І тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. Але ракушка стала мені в пригоді. Я умостився у її дно і чекав, що буде далі. А мене все уносило далі і далі... Я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. Одного дня коли я все плив, настала велика буря. Я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. Але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я Ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. І тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. Тут же я познайомився зі
2. Де майже щодня хлопці ночували? а) у курені; б) у діда Трохима; в) вдома у бабусі.
3. Коли в дядька Гната щез тромбон, то він його оплакував: а) мов кішка кошеня; б) як зникнення сонця на небі; в) мов пропала його рідна дитина.
4. «Це ж щастя — таких діточок мати», — ця думка, яка стосувалася Сергія і Митька, належала: а) діду Трохиму; б) дядьку Гнату; в) бабусі Сергія.
5. Художній засіб, який Я. Стельмах застосував у фразі «...ніч спадає на ліс», називається: а) епітетом; б) МетаФорою; в) алегорією.
6. Яку медаль мріяли отримати хлопці, якщо вони знайдуть Митькозавра? а) «За бойові заслуги»; б) «За відвагу»; в) «За цікавий винахід».
7. Чому хлопці не побоялися того, яке пливло озером, хоча й мали бажання втекти? Бо:А) хотіли його сфотографувати;Б) хотіли побачити його, а потім розповісти про нього;В) намагалися довести свою силу і мужність.
8. Чим Митько кидав по голові чудовиська? а) палками; б) камінням; в) землею.
9. Для чого Василь вирішив видати себе за потвору, що живе в озері? Щоб:А) примусити хлопців поважати зоологію та вчительку з цього предМета;Б) герої захопилися науковою літературою;В) полякати «дослідників» і посміятися над ними.
10. За що Сергій з Митьком були вдячні Василеві?А) прищепив їм любов до природи; б) виявив інтерес до мандрівок; в) влаштував чудові канікули.
11. Як довго Сергій з Митьком досліджували істоту, яка жила в озері? а) тиждень;Б) півмісяця; в) місяць.
12. Василь Трош у своєму зверненні до хлопців використав фразеологізм: а) «пошили у дурні»; б) «спалили кораблі за собою»; в) з’їли облизня.