Хлопці приїздять до Києва погостювати у родичів Павла. Під час перебування в столиці з Павлом і Явою трапляются різноманітні пригоди, які пов` язані з поверненням годиника незнайомому актору, що жив у 13 квартирі.Незнайомець перед купанням дав Павлу годинник, щоб той поклав їх його на брюкиале той не встиг це зробити через нещасний випадок, який відбувся на пляжі. Так годинник незнайомця залишився у Павла. Хлопець відчуває свою провину і вважає себе грабіжником. Починаються тривалі пошуки незнайомця, щоб повернути йому годинника.Наприкінці твору відбувається цікаве знайомство з власником годинника.Хлопці вирішують написати твір про свої пригоди.
Всі ми в світі живемо для того, щоб здійснити якусь кінцеву мету. Весь наш життєвий шлях – це довга й терниста дорога, котра врешті-решт повинна колись до цієї мети привести. Наше існування не позбавлене сенсу, і цей сенс полягає в тому, щоб знайти своє місце в світі, знайти себе та зрозуміти, що ж нам написано долею.Але досягнути такої цілі ой як непросто. Складно знайти відповідь на запитання, котре несе в собі глобальний зміст. Та й чи часто взагалі людина задумується над тим, де її місце в цьому великому й загадковому світі? За всіма буденними клопотами ця думка може загубитися надовго, можливо, і назавжди. А чи може бути щасливим людське життя, котре не має мети?Проте як же знайти ту нитку, яка приведе тебе куди слід, як виділити її з-поміж сотень інших, хибних шляхів? Відповідь досить проста – слід іти за покликом серця. Серце приведе туди, куди не доведе жоден інший поводир. Надійнішого провідника й порадника людині не знайти. І хоч яким б важким не здавався той шлях, слід завжди йти вперед – бо ж яким солодким буде досягнення цілі.Знайти себе – це знайти працю за покликанням, друзів по душі, робити те, від чого душа співатиме, в чому серце знайде спокій і втіху. Щоб дійсно зрозуміти, до чого лежить душа, варто спробувати. Саме метод спроб та помилок може дати найкращі підказки та найближче підвести до того, що людина так довго шукає, й нарешті відкрити для себе те щось, у пошуках чого так довго блукало серце й куди тягнулася душа.Найголовнішого ж очима не побачити. Можна побачити тільки серцем. І відчути – тільки серцем. Серцю лише відкриті істини, у вічних пошуках яких перебуває тіло.А коли вже ступиш на цей вірний шлях – ніщо не змусить звернути зі шляху людину, котра йде за покликом серця. Завжди слід рухатись тільки вперед, не озираючись, не шкодуючи про те, що відійшло в минуле. Слід шукати орієнтири там, де нас чекає краще – в великому і світлому нашому майбутньому, котре творити будемо ми самі – люди, які прожили життя, йдучи за зовом серця, люди, котрі, пройшовши тернистий шлях, знайшли себе і своє місце в новому світі. Бо, як говорить давня мудрість, знаходить тільки той, хто шукає…
