На канікулах ми поїдемо до родичів у чернівці. - я ще ніколи не була в чернівцях. там, напевно, дуже гарно. - так, чернівці є старовинним містом, багате на історичні архітектурні пам'ятки. - я читала про славне минуле чернівців. і люди там дуже співочі. - так. тому чернівці ще називають пісенною столицею україни. - а ще я прочитала, що о 12 годині кожного дня на вежу ратуші піднімається трубач у колоритному буковинському одязі і відтворює мелодію безсмертної "марічки". - це цікаво. буду мати на увазі, щоб послухати. - як повернешся з чернівців, розповіси про все побачене там. - добре. бувай! - до зустрічі! щасливої дороги!
Дідусеві казки Коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. Ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. У мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся.
У нас вдома завжди було багато книжок з казками. Там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - англійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. Коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. З цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. А ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей.
Навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. Можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.
