Відповідь на завдання.
Твір"Ми відповідальні за тих,кого приручили".
Без чого не можна жити людині,щоб бути справді щасливою?Звичайно,це дім і родина.
Родина-це ті,хто піклуються і переживають за тебе,уболівають і співчувають.Іноді трапляється так,що людина залишається самотньою.
Щоб уникнути самотності,щоб знати,коли ти повертаєшся додому,що на тебе там чекають,люди заводять тварин.Це прекрасні істоти,які дарують радість спілкування,відчуття,що ти не один,що ти комусь потрібний.
І не встигаєш переступити поріг,а до тебе кидається твій улюбленець,який чекав на твоє повернення з нетерінням і вимагає,щоб йому приділили увагу.Хто б то не "був"він прекрасно знає,що є повноправним членом родини,де його люблять і ніколи не образять,бо він довірився людині і не має нікого ближчого за неї.
Кожна тварина має свій характер,свої особливості,уподобання.Беручи в дім будь-яку живу істоту,ми беремо на себе велику відповідальність.
Бо всі тварини беззахисні перед людиною,а ми дуже часто користуємося цим.
Люди забувають,що тварини-їхні найближчі друзі,які не мають звички зраджувати.
Буває навпаки-люди зраджують своїх домашніх тварин:зневажають їх,викидають на вулицю,віддають іншим,не думаючи про те,що серце цієї істоти вже навіки віддано саме їм.
Взявши додому маленьке цуценятко,людина милується ним та його пустощами,але тільки-но це цуценятко виристає у велику собаку,то починає набридати го-і опиняється на вилиці.І цей господар не хоче щнати,що його підопічний уже встиг прив'язатися до нього і що він непристосований до життя на вулиці.
Люди на відчувають відповідальності за свої вчинки,і тому на вулицях нашого міста так багато бездомних тварин.
Друзі, сьогодні маємо доволі дискусійну тему для власного висловлення. На жаль, така проблема є близькою для багатьох українських сімей. То підтримаєте ви таку думку чи спростуєте? Постарайтеся знайти переконливі аргументи!
На чужині ще більше батьківщину цінують
Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.
З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто. Коли ж опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, у серці оселяється туга за Батьківщиною. До того ж, на чужині інші звичаї та побут, до яких людині буває важко звикнути.
Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є також життя Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». Коли чоловік утік із потягу й опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, хоч і знайшов прихисток в українській родині, яка шанувала народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що в Україні лишилися його рідні та друзі, та для нього дорога додому закрита.
Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою та оточені чужоземцями. У них постійно виникають спогади про рідну землю і сім’ю. Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються додому.
Тому справді: людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.