- Привіт Соню! - Вітаю, Олеся! -Ну як твої справи в школі? - Добре, а твої? - Теж, слухай, ми у школі на українській мові почали проходити нову тему і вчителька за дала на домашнє завдання написати міні-твір із заголовком "Що цікавого ми знаємо з історії українського письма". І от я й почала думати, а й справді, що цікавого? - Ну Соню, як що цікавого? Багато цікавих речей. Все почалося ще з давніх часів, коли тільки виникли перші книги. Це ж зараз ми все друкуємо на комп'ютері, а от раніше люди писали книги вручну. Уяви собі, переписати 500 сторінок руками? - Так, не можу уявити...А що далі? - Далі з'явився перший друкарський станок і люди почали ним користуватися. Було надруковано багато книг... - А потім? - Що потім? Потім вже з'явилася друкарська машина. А потім в комп'ютер. - Виявляється, історія українського письма поділяється на стільки етапів розвитку! - Так Соню, тому не лови гав, а біди додому в скоріше пиши міні-твір! - Дякую, Олеся!
Ну что там писать, это же так просто! Всего лишь 5 минут занимает. Не ленись!
За вікном тихо мете хуртелиця, примусивши всіх людей сховатися у будинках.
Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене дієприсл. зворотом.
За вікном - обставина, тихо - обставина, мете - присудок, хуртелиця - підмет, "примусивши..." - обставина.
Складне:
(1) Защебетав соловейко - (2) пішла луна гаєм.
Розповідне, неокличне, складне, безсполучникове.
1. Просте, двоскладне, непоширене, повне, неускладнене.
2. Просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.
Защебетав - присудок, соловейко - підмет, пішла - присудок, луна - підмет, гаєм - обставина.
Схема: [ ] - [ ].