З давніх поколінь в моїй сімї існували різноманітні звичаї.І я хочу розповісти про наші звичаї які ми виконуємо на Свят Вечір 6 січня. З самого ранку мама готує 12 страв головною стравою є кутя я допомагаю мамі у приготуванні.Мій менший брат тим часом прибирають будинок і йдуть купувати ялинку.Коли я з мамою закінчу приготування мама накриває на стіл білосніжну скатертину на якій вишиті снігурі ще нашоб прабабусею і тоді викладає на стіл страви. Тато з братом наряджають ялинку на якій починають сіяти святкові гірлянди.Ось уже прийшли гості-наша велика і дружня родина.Всі сідаємо за стіл І ЧЕКАЄМО КОЛИ ЗІЙДЕ ПЕРША ЗІРКА І ТІЛЬКИ ТОДІ ПОЧИНАЄМО КУШТУВАТИ СТРАВИ.Де-не-де чути дзвін вертепників.Повсюди колядують діти.'Христос народжується'.'Славімо його'.Ось такі традиції у нас на Різдво.
Мені хочеться розповісти про мурашник і його дивних маленьких мешканцях – мурахах. Мурашник – це ціла держава із гніздами-будиночками, складами, вулицями й, напевно, палацовою площею. А мурахи – стан організоване співтовариство, у якому є королева, є крилаті молоді самки й самці, є безкрилі робочі мурахи. Вони увесь час у русі: кудись біжать, щось тягнуть – працюють, роблять запаси на зиму й для майбутнього потомства. Але, виявляється, працюють тільки робочі мурахи або навіть мураха-раба. А «рабами» вони стали тому, що великі й сильні мурахи розорили гнізда більше дрібних побратимів, вигнали хазяїв, а їхні яйця й личинки перетягнули у свій мурашник, виростили з них зрілих мурах і змусили служити собі. У світі існують тисячі різних видів мурах
И в кожного виду свої звичаї, своя організація мурашиного співтовариства