Відповідь:
1. Озеро обступили мертві, насуплені скелі. Десь тут гніздяться вони, велетні в тайній оселі. Дика місцевість довкола похмура, глуха і потворна. За водоспадом гремучим печера глибока і чорна. Татяна, найперша виновниця незаконних сміхів набирає сумного вигляду. 3. Він блідий мов крейда, глядить на її довгі вії. 4. Серед красунь була лише одна, тендітна полонянка безталанна... 5. Душею щедрий, чуйний стільки піснями сіяв він Добра Максим Тадейович наш Рильський співець Вітчизни, син Дніпра.
1. Мабуть тому й таке чуття у мене, що ідучи з віків чогось одного найнеобхіднішого не доніс я ні! 2. Вступаючи в залу я мимоволі відразу Зониного свояка Орядина. 3. Степан вийшов з конюшні поцьвохкуючи довгим, наче гони спечного дня батогом відчинив ворота загорожі. 4. Білий кінь з нечуваною силою, шарпнувся вирвав кінець повода дико звівся на задні ноги біснувато стріляючи страшними, кривавими очима. 5. Новаки проходили з батьками й матерями в повному своєму наряді у великих чоботях, у батьківських желетках з пошарпаними букварями під рукою причесані, вимиті з червоними носами...
Пояснення:
Це було одного разу, коли моя мама зранку поїхала в село до бабусі. Я ж, бажаючи, щоб мама по приїзді додому відпочила, вирішив сам приготувати обід. Добре вимивши руки, закотив рукава сорочки, щоб не заважали, підв'язався маминим фартухом. Неслухняний чубчик сховав під хустку, бо мама завжди казала: "Світити волоссям під час обіду не можна".
Спершу я хотів приготувати тільки локшину. Налив у каструлю молока, одразу ж поклав локшину, прикрив посудину, щоб вариво швидше готувалося. Тоді надумав зварити ще й овочевий суп.
Заходився чистити картоплю, порізав її кубиками, розібрав на суцвіття капусту, посік моркву. Тільки-но вкинув усе в каструлю, як чомусь почала підстрибувати на плиті локшина. Раптом з-під кришки вихопилося молоко, зашипіло й почало разом із локшиною. Вибиратися на волю. Не маючи часу шукати якусь ганчірку, я вхопив каструлю голіруч. Скрикнув від болю, кинув її геть, а сам почав розмахувати обпеченою рукою, дмухати на неї. Та ось необережно зачепив іншу посудину — і вже мій суп на підлозі.
Але ж незабаром і мама повинна повернутися!
Тоді я схопив віник, змів усе з підлоги, вимив її. Швиденько налив у чайник
води, поставив на вогонь. .
Аж ось і мама! Я її зустрічаю на порозі кухні — розпашілій, із розкуйовдженим
чубом, у хустці, що з'їхала на самісіньку потилицю. "Мамо, я так на тебе
чекав, ходімо пити чай", — втомлено кажу я.
Ось так скінчилася моя перша спроба приготувати обід.
відповідь:
матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. бо щастя — це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський автомобіль.
щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. бо вірний друг — то найдорожчий скарб. а ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, ,— щаслива. і без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя.
отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.