- Сергію, чому ти знову не виконав домашнє завдання?
- Я не встиг.
- Не встиг? Гляди, бо не встигнеш на життя.
- Не встигну на життя? Це як?
- Не будеш вчитися, ніким не станеш. Не станеш ні лікарем, ні художником, ні спортсменом, ні будівельником, ні моряком, ні трактористом, ні вчителем - ніким. І життя пройде повз тебе. Нічого в житті не побачиш, ні про що не дізнаєшся. Не цікавим буде життя, сірим, прісним.
- А якщо буду?
- Тоді воно покаже тобі все своє різнобарв,я. Бо дуже воно любить працьовитих і сумлінних. Вчися, серденько, не лінуйся.
Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
Лиш мати вміє жити, аби світитися, немов зоря
Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.
За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте.
Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
На світі той намудріший, хто найдужче любить життя.
Лиш мати вміє жити, аби світитися, немов зоря.
А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
Люди не знають, кого вибирати, бо не можна ж вибрати когось з нікого.
Объяснение:
Все что нашла
Прости если что то не так
Діалог. Печемо торт.
- Хочу спекти шоколадний торт.
- А ти вмієш?
- Трохи вмію.
- Тоді навчи мене.
- Гаразд, робитимемо разом.
- Я вже дістала посуд, запалила духовку.
- Добре, тепер, не гаючи часу, просій борошно, а я розбиватиму яйця та збиватиму їх міксером разом із цукром.
- Тепер можна додавати какао?
- Так, і обов"язково ванілін.
- Духовка нагрілася, ставимо пектись наш тортик.
- Скільки часу пройшло?
- Сорок хвилин.
- Час виймати корж з духовки. Якраз і крем готовий.
- Я зможу його змастити.
- Добре, а я підготую глазур.
- Який він став гладенький та блискучий! Смачний, напевно!?