У світі є дуже багато різних родин та батьків. Є, на жаль, батьки, яким не подобаються їхні діти, і вони їх виганяють на вулицю. Але більшість добрі, вони життя можуть віддати заради своєї дитини.
У мене теж є батьки, і вони добрі. Вони працюють, не покладаючи рук. Мама прибирає квартиру, готує різні страви, виконує дуже багато іншої роботи. Недарма кажуть: “Жіноча робота ніколи не скінчиться”. Це, звісно, правильна думка. Тато — головний у нашій сім’ї — забезпечує нас усім: купує одяг, продукти, постійно працює на різних роботах, аби нам нічого не бракувало.
Я вважаю, шо кожна дитина повинна допомагати своїм батькам тому, що батьки не встигають зробити все, що потрібно. Я допомагаю своїм батькам прати, прибирати в квартирі, поливати квіти, ходити до магазину.
У мене найчудовіші батьки, яким я завжди буду допомагати. Я дуже їх люблю.
Ким бути? Це питання стоїть перед кожним випускником, який сьогодні закінчує школу.
Мені б хотілося бути юристом. Свідомий це крок чи ні? Так, свідомий. І передусім він пов'язаний із бажанням робити людям добро, захищати їх, оберігати їхній спокій. Це є честю і гідністю кожного чоловіка. Хоч лицарство давно в минулому, але справжні чоловіки не перевелися. Я знаю багато своїх однолітків, які сильні, загартовані, міцні і дужі. Вони готові до життя.
Яке воно буде? Спокійне чи бурхливе, щасливе, чи нещасне? Це залежить від багатьох обставин і людей. Але я знаю, що це залежить і від правоохоронних органів. Стояти на боці закону, людей, допомагати їм, чи це не є мрією багатьох юнаків?
Поспішати робити добро... В цьому, мабуть, щастя людини.
Професія юриста — одна з найпочесніших на землі. Стати юристом, правоохоронцем легко, а от бути їм значно важче. Ця професія вимагає від людини знань, умінь, мужності, сили волі. І навіть за наявності всіх цих рис найважливішою має бути людяність. Треба завжди залишатися людиною.
Професіоналізм і людяність — це дві головні ознаки моєї майбутньої професії.