Шпиталь - ? Якщо потрібно придумати нове слово, то будь ласка - міжшпиталевий
Цукор - оцукрювати
1) "Ех ти! Придушив би я тебе, - говорить батько до сина, - якби не кров у жилах рідна".
2) Так сумно, сумно... Прости, прости, що не врятував! Я розпускаю крила, моя кохана, до підніжжя твоєї могили...
3) Той Омелько-дурачок, ех, всіх пережив!
4) Пресильна та людина, пресильність якої не знає меж!
5) "Сьогодні вже Грудень! Господи, мені це не приснилось!" - звертається до Бога Іван, - хіба ж то, дійсно, як говорить Л.Костенко: Єдиний хто не втомлюється, - час?!"
6) Йду і йду собі я стежкою повітрям холодним повива, як обвітря - бум! - Хабуб явився з неба до землі!
7) Хвора Надійка так хотіла побачити свою матір, що вибігла до міжшпиталевого корпусу №1 і - ахнула! - Там на неї чекала вся сім'я.
8) Ох! Ті карамельки, мамо! Всі вони оцукрені любовію твоєю! Ласкою!
Мою маму звати Це молода, сучасна та енергійна жінка, яка дуже любить свою родину. Мама - берегиня домашнього вогнища, яка завжди ставить інтереси родини вище за свої. Матуся смачно готує та любить приймати гостей. Мама працює в соціальній службі. Вона дуже чуйна та щира. Люди завжди дякують мамі за до Через матусину лагідність у неї чимало товаришів. Інна Іванівна завжди усім допомагає, підтримує, співчуває. Для мене з моєю сестрою Сашею матуся - не людина, що живе поряд та готує їсти. Це справжній друг, на якого можна покластися, якому можна довіритись. Моя мама - найкраща жінка в світі, найдорожча та найрідніша людина.
Пишуться разом: вуглевидобуток, всесвітньовідомий (як прикметник; якщо ні, то всесвітньо відомий окремо, проте загальновідомий), червоногарячий, снігозатримання, перекотиполе, овочесховище, вічнозелений, одноденний, кораблебудівник, смагляволиций, легкокрилий.
Душа - придушити
Нога - підніжжя
Життя - пережити
Сила - пресильний
Сон - приснитись
Повітря - обвітря (теплий дух)
Шпиталь - ? Якщо потрібно придумати нове слово, то будь ласка - міжшпиталевий
Цукор - оцукрювати
1) "Ех ти! Придушив би я тебе, - говорить батько до сина, - якби не кров у жилах рідна".
2) Так сумно, сумно... Прости, прости, що не врятував! Я розпускаю крила, моя кохана, до підніжжя твоєї могили...
3) Той Омелько-дурачок, ех, всіх пережив!
4) Пресильна та людина, пресильність якої не знає меж!
5) "Сьогодні вже Грудень! Господи, мені це не приснилось!" - звертається до Бога Іван, - хіба ж то, дійсно, як говорить Л.Костенко: Єдиний хто не втомлюється, - час?!"
6) Йду і йду собі я стежкою повітрям холодним повива, як обвітря - бум! - Хабуб явився з неба до землі!
7) Хвора Надійка так хотіла побачити свою матір, що вибігла до міжшпиталевого корпусу №1 і - ахнула! - Там на неї чекала вся сім'я.
8) Ох! Ті карамельки, мамо! Всі вони оцукрені любовію твоєю! Ласкою!