Это про Полтаву:
Оспівана Гоголем і Котляревським, Полтава дивує гостей міста своєю доброзичливістю і чистою українською мовою. Здається, саме із Лтави черпає рідне слово могутність і красу, милозвучність та тверду впевненість у своєму майбутньому.
Полтава – дуже чепурне місто, чистенькі вулиці охайно сяють вікнами-очима безлічі магазинів та невеличких крамничок, де можна знайти будь-що миле оку. Полтавчани – гостинні і привітні люди, завжди гордо розповідають про досягнення та історичні місця свого міста, яке має давню славну минувшину.
А згадайте-но,
як тікали шведи з-під Полтави? У місті чимало пам’яток, пов’язаних з цією подією, про яку цікаво розкажуть при відвідинах історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви».
Івана Котляревського справедливо вважають родоначальником сучасної української літературної мови. Якщо хтось не знає «Енеїди» або «Наталки-Полтавки», він не знає про Україну нічого. Славетного земляка в Полтаві вшановують і не забувають. На його честь названо гору, де розташований будинок-музей великого класика. Ставши на Івановій горі, можна осягнути поглядом все місто з Монастирською та Інститутською горою по обидва
боки, річкою Ворсклою внизу. А ще на Івановій горі знаходиться пам’ятник славнозвісному Галушці, герою безсмертного гоголівського твору, адже Микола Гоголь також черпав літературне натхнення з полтавської землі.
Серце Полтави – Корпусний сад, унікальний витвір садово-паркового мистецтва, улюблене місце відпочинку багатьох жителів міста і його гостей. Парк округлої форми, з центру тягнуться радіальні алеї, вздовж яких стільки рослинності, що неможливо всьому надивуватися – різноманітні види кущів, дерев і безліч клумб, від яких ніяк відірвати очі – на початку літа квітнуть півонії, приголомшуючи все навкруг п’янкими пахощами, а ледь пізніше – королеви-троянди, немов на подіумі конкурсу краси.
В Полтаву можна закохатись з першого погляду, а закохавшись, не захочеться звідси нікуди від’їздити.
Первинне латинське слово «Толерантність» означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалося з такими поняттями, як «біль», «зло»! У XVI в. до цього додаються і інші значення - «дозвіл», «стриманість». З того-часу толерантність трактувалася і як поступка в питанні про релігійній свободі - дозвіл з боку держави і офіційної церкви відправлення інших релігійних, культів. Віротерпимість була історично першою і домінуючою формою прояву толерантності. Головним засобом досягнення толерантності в епоху Нового часу стало відділення церкви від держави, а також і відмова в праві карати іновірців. Важливо підкреслити, що терпимість до чужої точки зору не припускає відмови від її критики або від власних переконань.
Тобто сьогодні ми розуміємо, що термін «толерантність» (від латинського «толеран») - терпіння, переносимість, поблажливість. Словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. На сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, ухвалення, розуміння. Визнання - це здатність бачити в іншому саме іншого, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.Толерантність у новому тисячолітт б виживання людства, умова гармонійних відносин у суспільстві.
пропоную написати так :)
Мого котика звати Мурко. Коли я приходжу з школи він приходить до мене, лягає і гріє мені ноги і живіт. Мурко зі мною спить. Уночі лягає біля мене на живіт і гріє мене. Я свого Мурка дуже люблю, бо він мене лікує, коли спить біля мене. Коли я приходжу з школи він приходить до мене, щоб я йому дала їсти він дуже слухняний за то я його дуже люблю.