290 1. прочитайте уривок інтерв'ю з українським музикантом, композитором
валентином сильвестровим, до якого стилю належить поданий текст?
— що для вас — музика?
— по суті, дитяча справа. дитячий погляд
на митці вірші, музику —
такі собі «дрібнички» щоправда, з часом ці
«дрібнички» раптом можуть виявитися сим-
волами нації, формувати імідж державн.
— чому ви написали музичні твори на
вірші тараса шевченка?
— батьки мої на українці. хоча й міські
мешканці, а вдома говорили українською. я закінчив українську школу в киє-
ві, який був російськомовним. і ось після школи в мене залишилося таке від
чуття, що пушкін, лермонтов — це справжня поезія, а шевченко - .
згодом мені його відкрили друзі-художники григорій гавриленко й валерій
ламах, і я переконався, що це геніальний поет. отож захошився ним по-справж-
ньому
«кантати: на вірші т. шевченка» я написав ще в 1977 році. там три шев-
ченкові тексти. «думи мої» і два з «кавказу»: «за горами » і «а поки
що мої ». по суті, батьківщиною шевченка була не так територія украї-
ни, як українська мова. він же значну частину життя провів поза україною.
твір на вірші «прощай світе, прощай » увійшов до циклу «тихі пісні».
у шевченка є переклади псалмів, дуже відомі, ає вірші, по суті, псалми.
«реве та стогне дніпр » — це ж псалом. я написав свою музику на ці
вірші.
а раніше виник дитих «два заповіти»: божественний і людський. «отче
наш» і «заповіт» (за о. чекан).
2. випишіть із тексту по одному реченню з однорідними підметами, при-
судками, додатками, означеннями.
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…