Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
Жили-были мужик и баба. Жили они в любви и согласии. И был у них сынок Коля. Однажды Колина мать заболела неизвестной болезнью и умерла. Погоревал мужик, погоревал, а потом снова женился, так как трудно ему было без жены с хозяйством управляться.
Сначала Коле хорошо жилось. Мачеха любила его как родного сына. Но год-другой и будто кто-то подменил мачеху. Стала она донимать Колю различной работой, и все время ругать и упрекать. Наработается он за день, так устанет, что еле-еле до кровати доберется, а мачеха все недовольна. Но Коля был хороший, терпел и никогда не жаловался отцу, чтобы не огорчать его. Так дожил он до пятнадцати лет,
Как-то раз злая мачеха положила Коле в сумку черствых корок и послала его в лес за дровами. А в лес далеко идти было - десять верст с гаком. Шел, шел бедный мальчик, задумался о своем горьком жизни, затосковал и заплакал. Вдруг видит - подходит к