Не знаю, який автор та яка вправа, але ось опис.
Рідний край неповторний, незабутній. Навіть, коли він залишається далеко позаду, за морями та океанами, спогади про нього не втихають ніколи. І кожної ночі, мій дім прикликає мене уві сні та знов оживляє найдорожчі мені краєвиди. Зелене листя старезних дубів величаво шелестить, потривожене вітром, а давні ялини синіють вдалині. Золотаве колосся хитається, гнеться до землі, сповнене відбірних зерняток. Безкрайні поля кольоровими клаптиками розстелилися навколо. Куди не глянь, повсюди буяє життя, нескорене та вічне. Таку красу неможливо забути. Неможливо і не потрібно.
Якось так.
Я маю багато друзів та приятелів. Але Тетяна серед них є найкращою подругою. Ми живемо з нею в одному селі та навчаємося в одному класі. На жаль, за однією партою ми з Тетяною на всіх уроках не сидимо.
У моєї подруги світле волосся. Вона дещо нижча від мене зростом та худіша , хоча ми з нею однолітки.
Ми дружимо з Тетяною з дитинства. Разом ми граємо на подвір'ї та в баскетбол. Їздимо на велосипедах на річку.
Тетяна добра та весела дівчинка, жвава та бадьора. Вона будь-коли може поліпшити оточуючим його людям настрій своєю посмішкою чи жартами. Моя подруга також любить розповідати анекдоти та смішні історії.
Тетяна залишається добрим другом не лише в іграх, але й у біді. Через це твір про справжнього друга я вирішила написати саме про Тетяну, а не про когось іншого. Адже саме ця дівчина завжди допомагає мені, і не тільки тоді, коли я Часто Тетяна сама бачить, що я сама не можу впоратися з чимось. Тоді вона сама спішить до або дати корисну пораду.