Йшовши по вулиці, я побачив 3 хлопців які купили та пили пиво. Я підійшов до них і завів діалог: - Хлопці чого це ви тут посеред вулиці бенкет влаштували,- оьурено промовив я. - От щодо бенкету ти прави,- тільки сміючись говорили хлопці. - Ну тут же діти ходять і вагітні, або просто матері з дітьми чи звичайні люди,- продовжував я.- Пішли б ви десь за гаражі або взагалі одумались та перестали вживати цю гидоту. - А ти нам хто?- нахабно відповідали хлопці. - І на інших нам байдуже. Я зрозумів, що так по-доброму я не віджену іх пому вирішив вчитити трішни козумніше. Я взяв зелень,що мала дуже різкий запах і почав коло них відкушувати по кусочку. Нарешті хлопці заговорили: - Хлопче, а чи не пішов би ти в інше місце? Ти нам заважаєш -А мені як і вам байдуже. - Ти хоч чув який щапах має те, що ти вживаєш,- запитували хлопці. - Так.Так само як і ви. - Давай домовимось,що ти йдеш і ми йдемо. Але мені було вже байдуже. Я зрозумів яка зараз молодь. І просто гордо пішов далі...
" Ти послухай, синку,- промовив батько до сина,- яка прекрасна музика лісу" "Сьогодні черговий Андрій,- говорила вчителька до дітей,- який відповідатиме на питання"це перше. "Ах мабуть ...- говорила подруга до Андрія,- мабуть я тебе люблю" "Невже..- звивовано говорив Степан,- Марічка сказала перше слово"це друге "Діти,-говорила вихователька,- негайно поприбирайте в своіх кімнатах" "Степане,- виерикнув фізрук,- ану 20 раз присів!"третє "Романе,- запитала Марічка,- ти справді мене поважаєш?" " Ох морозе,морозе-промовляла старенька,- чого ти не затихаєш?" четверте... "Ти подивись,- сказав Микола Сашові,- яка краса " "Як умру,- говорив Шевченко, то поворайте..."все
- Хлопці чого це ви тут посеред вулиці бенкет влаштували,- оьурено промовив я.
- От щодо бенкету ти прави,- тільки сміючись говорили хлопці.
- Ну тут же діти ходять і вагітні, або просто матері з дітьми чи звичайні люди,- продовжував я.- Пішли б ви десь за гаражі або взагалі одумались та перестали вживати цю гидоту.
- А ти нам хто?- нахабно відповідали хлопці. - І на інших нам байдуже.
Я зрозумів, що так по-доброму я не віджену іх пому вирішив вчитити трішни козумніше. Я взяв зелень,що мала дуже різкий запах і почав коло них відкушувати по кусочку.
Нарешті хлопці заговорили:
- Хлопче, а чи не пішов би ти в інше місце? Ти нам заважаєш
-А мені як і вам байдуже.
- Ти хоч чув який щапах має те, що ти вживаєш,- запитували хлопці.
- Так.Так само як і ви.
- Давай домовимось,що ти йдеш і ми йдемо.
Але мені було вже байдуже. Я зрозумів яка зараз молодь. І просто гордо пішов далі...