А І знову шкуру дерете З братів незрячих, гречкосіїв. - означено-особове Б Нема на світі України, Немає другого Дніпра. - безособове В Росли у купочці, зросли: сміятись, грати перестали. - неозначено-особове Г Село! Село! Веселі хати! веселі здалека палати. - називне Д Вік живи – вік учись. - двоскладне
1. Тут, у цій затишній, з великими люстрами кімнаті, уже віє казковою старовиною. - особове дієслово у значенні безособового 2. Про вербу написано чимало. - дієслівна форма на -но, -то 3. Дихало свіжістю і простором. - безособове дієслово 4. Радісно на придністрянських луках. - прислівник
Нормально? Жив-був горобець на ім'я Петя. Мама ласкаво називала його «мій пташеня», такий він був маленький і гарненький. Мама його дуже любила і розповідала йому всякі цікаві історії зі свого життя. Петя завжди уважно слухав мамині розповіді, сподіваючись, що в житті все може стати в нагоді. Коли він підріс і почав літати самостійно і далеко, з ним трапилася біда. Він заблукав. Поблизу не виявилося нікого, хто б міг підказати дорогу додому. Тоді Петя задумався і став згадувати мамині історії. Незабаром він згадав, як мама розповідала, що теж у дитинстві заблукала, а до й зірки. Петя зрадів і підняв голову догори. Зірки вже з'являлися на вечірньому небі і з цікавістю гали за маленькою пташкою. Воробей попросив їх до йому, і вони з радістю погодилися. Сміючись, вони вишикувалися в стрілочку, яка вказувала шлях до будинку. Петя подякував веселі зірки і помчав додому. Він летів і думав: «Як добре, коли є у кого попросити про до головне - не сумувати, вихід завжди знайдеться!». Коли Петя потрапив додому, відразу ж розповів мамі, як до йому її історія. А мама сказала, що просто так нічого не почуєш, все потрібно осмислювати, а прийде час, - застосовувати.
Відповідь:земля–батьківщина
річка–струмок
сонце–світило
тучка– хмара
ліс–гай
весна–провесінь
Пояснення: