«- Який Чіпка?
- А той… що, як навіжений, ганяє по селу…
- Ага!.. Чого ж це?
- Та каже: чи не купив би ти хліба?
- Якого хліба? - пита, роздумуючись, Грицько.
- Не знаю. Каже - хліб продати… А я стою собі та думаю: який це він хліб продає, й навіщо тобі хліб купувати, коли богу, свій ще потрохи тягнеться…
- Що ж ти йому одказала?
- Що ж я йому одказала? Сказала, щоб зайшов пізніше, як ти дома будеш…
- Ну, а він тобі - що?
- Каже: зайду - та й пішов з двору.
- Гм,- мугикнув Грицько.- От, дивіться, коли б не здурів парубок… З кругу спився!»
відповідь: дзвіни́ця софі́йського собо́ру — дзвіниця собору святої софії у києві, пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко[1][2][3]. є одним з українських національних символів та символів міста києва[3][8][9].
збудована в 1699–1706 роках[5][7] коштом гетьмана івана мазепи[1]. значно перебудовувалась у 1744–1748 роках за проектом йогана шеделя, у 1851–1852 роках за проектом єпархіального архітектора павла спарро надбудовано четвертий ярус[5]. вертикальна домінанта верхнього міста[1]. складова частина національного заповідника «софія київська»[10].
занесена до переліку світової спадщини юнеско під № 527 (в комплексі монастирських споруд собору святої софії)[11]. є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/2[12].
То ж щоб подолати зло і жорстокість, ми маємо ставитися до людини з повагою, не грубити їй, бути вічливим.
Якщо б одна людина почала це робити, інша побачила це і почала б робити теж саме.
І так передавалося від людини до людини