Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Я, Григорьев Максим Сергеевич, родился 10 марта 1993 года в г. Москва.С 2000 по 2010 г. обучался в среднеобразовательной школе № 45 г. Москва, 11 классов которой окончил с отличием.С 2010 г. – студент переводческого факультета Московского государственного лингвистического университета, на 4 курсе которого я сейчас обучаюсь.Не женат. Состав семьи: отец — Григорьев Сергей Викторович, частный предприниматель; мать — Григорьева Елена Васильевна, частный предприниматель.Место проживания: г. Москва, ул. Остоженка, 12, кв. 154.23 марта 2013 г.ГригорьевМ.С. Григорьев
